Нижче апеляційних стоять окружні суди. Конгрес визначає межі округів відповідно до кількості населення, площі, а також обсягу роботи; деякі з дрібніших штатів самі собою становлять окремі округи, тоді як більші можуть мати у своєму складі декілька округів.

Крім цього, час від часу виникала потреба у створенні ще і судів для особливих цілей – спеціальних судів. Вони відомі як „законодавчі” суди, оскільки створювалися за рішенням Конгресу. Серед спеціальних судів з’являлися, зокрема, Суд претензій, Митний суд тощо.

Таким чином, розроблена Конституцією система судочинства була не досконалою. Лише згодом, в процесі еволюційного розвитку судів, враховуючи потреби реальності, створюється повнометражна судова система. Сама ж Конституція містила положення тільки про Верховний суд. Усі інші повноваження для розвитку системи судів вона надала Конгресу, який своїми законодавчими актами її і встановив. Дещо більше уваги Конституція приділила повноваженням судової влади, визначивши коло справ, які підлягають під юрисдикцію Верховного суду та інших судів.

Висновки

Отже, Сполучені Штати Америки після проголошення незалежності переживали складний період у державотворчому житі. Війна за незалежність виснажила країну в економічному плані, до того ж народні маси, окрилені перемогою вимагали утвердження їхніх прагнень, скасування боргів та втілення в життя інших здобутків революції. Влада, яка була утворена після підписання Статей Конфедерації, на практиці виявилася нежиттєздатною, не спроможною провести швидкі і рішучі зміни в житті країни. До того ж ця влада не мала засобів для хоч найменшого впливу на окремі штати, а ситуація постійно ускладнювалася, зростали труднощі, з якими треба було боротися. Це зумовило невдоволення існуючою державною системою як серед незаможних верств населення, так і серед правлячої еліти. Наростала ситуація, яка потребувала якісних змін. У зв’язку із цим було прийнято рішення скликати у Філадельфії конституційний конвент, на якому і розробили Конституцію Сполучених Штатів Америки.

Конституція США в своїй основі містила прагнення „батьків-засновників” забезпечити центральному уряду силу і перевагу над урядами окремих штатів. Текст Конституції в основному був присвячений організації влади в країні на основі її поділу на три гілки влади, закріпленню певних передових принципів того часу, до яких, однак, не віднесли низку принципів, що забезпечували права громадян.

Саме не включення у текст Конституції Білля про права стало однією із причин труднощів, що виникли на шляху її ратифікації. Іншими ж причинами були страх деспотизму від нової центральної влади та неузгодженість інтересів еліти різних штатів. Однак, у прихильників Конституції були вагоміші аргументи на користь подолання внутрішньодержавної кризи та зміцнення незалежної держави, і тому Конституція США була ратифікована необхідною кількістю штатів та вступила в законну силу.

Конституція Сполучених Штатів 1787 року закріпила ряд прогресивних

принципів того часу, які можна назвати демократичними. До них слід віднести республіканізм і федералізм, принцип розподілу влади і обмеженого правління, суспільного договору, захисту свободи та власності, принцип бікамералізму, верховенства федерального права, жорсткості Конституції та принцип охорони прав і свобод громадян. Ці принципи зробили Конституцію яскравою, а її зміст насиченим демократичними елементами.

Законодавчу владу творці Конституції США побудували на принципі двопалатності Конгресу. Верхня палата – Сенат, обиралася легіслатурами штатів, нижня – Палата представників, шляхом виборів населенням штатів. Ці палати повинні були діяти узгоджено між собою і водночас стримувати неконституційні дії одна одної. Конгрес в цілому став наділений широким спектром повноважень, що давали йому силу, якої він не мав раніше. Ці повноваження дозволили перетворити його у дієвий і ефективний орган, який був здатний повноцінно виконувати свої функції.

Президент Сполучених Штатів визнавався главою держави, він уособлював виконавчу владу країни. Обирався на посаду колегією вибірників, які в свою чергу вибиралися населенням. Президент перебував при владі на протязі чотирирічного терміну. Найважливішими його повноваженнями були право призначати на ключові державні посади, керування загальнонаціональними справами і діями федерального уряду, розвивати зв’язки з іноземними державами, видавати обов’язкові до виконання федеральними органами укази, а також право відкладного вето.

Щодо судової влади, то вона, згідно із Конституцією США, належала єдиному Верховному Суду та тим нижчим судам, які згодом мав установити чи створити Конгрес. У самій же Конституції мова йде тільки про Верховний Суд і лишень одним рядком про суд присяжних, у якому повинні проводитися процеси за вчиненими злочинами. Під юрисдикцію судової влади підпадали усі справи, при цьому вони повинні були розглядатися на основі принципів законності та рівності.

Оцінка Конституції США 1787 року позбавлена однозначності. Це

пояснюється акцентуванням уваги дослідників на її позитивних чи негативних моментах, наповненості чи прогалинах у змісті, враховуючи фактор історизму, умов, в яких вона розроблялася і приймалася.

Незважаючи на те, що вже минула двохсота річниця Конституції США, і на сьогодні у Сполучених Штатах йде інтенсивне обговорення цього питання, американські спеціалісти далекі від вироблення єдиної спільної позиції. Офіційна пропаганда, представники апологетичного напрямку в історії, правознавстві, політології, філософії не жаліють зусиль для того, щоб утвердити і в масовій свідомості, і в науковому світі ідеалізовану картину розвитку американського конституціоналізму, доказати, що Конституція США і до сьогодні є еталоном, що забезпечує найбільш динамічну форму державного устрою.

Як справедливо відзначають радянські дослідники, у Сполучених Штатах широко насаджується культ Конституції, а в арсеналі ідеологічної зброї американської зовнішньополітичної пропаганди, Основний закон займає особливо важливе місце. Американську і зарубіжну аудиторію намагаються переконати в тому, що Конституція США, яка начебто стала найвищим втіленням правової думки, дала адекватне юридичне вираження вічним, позачасовим,