Що стосується виконавчої влади, то головні труднощі виникли при формуванні системи виборів. Якщо б президент обирався Конгресом, то це б ставило його у певну залежність від законодавчої влади і, тим самим, порушувало принцип розподілу влади. Пряме голосування населення здавалося нереальним в силу того, що населення Сполучених Штатів проживало на величезній території, яка постійно збільшувалася, а засоби зв’язку були погані. Як наслідок, населенню важко було б зосередитися на одному чи на декількох кандидатах і вибиралося б багато кандидатів одночасно, при цьому ніхто із них не міг би отримати необхідну кількість голосів. Врешті, було прийнято рішення створити колегію вибірників, при чому на долю кожного штату визначене число вибірників, що дорівнювало числу його сенаторів і конгресменів.

Щодо третьої гілки влади – судової, то було вирішено, що судді повинні призначатися президентом, за порадою і згодою Сенату, та за умови бездоганної поведінки, займати цю посаду довічно.

Не можна не дивуватися винахідливості та мудрості, яку проявили автори Конституції. Вони створили найбільш складну форму правління із всіх коли-небудь і ким-небудь вироблених, найбільш врівноважену і найбільш застраховану від зловживань. [ 31 ; с.131]

І справді, всі три види влади незалежні одна від іншої, але взаємопов’язані, і кожна з них обмежується двома іншими. Прийняті Конгресом законопроекти стають законами тільки після їх затвердження Президентом. Президент, у свою чергу, повинен представляти на затвердження Сенату багато із проведених ним призначень і всі договори, що ним укладаються. Крім того, Конгрес може притягнути Президента до відповідальності і зняти його з посади. Судова влада вирішує всі пов’язані з Конституцією і законами справи, а тому вправі їх тлумачити. Судді призначаються Президентом, затверджуються Сенатом і теж можуть притягуватися до відповідальності Конгресом. В силу того, що сенатори вибиралися легіслатурою свого штату на шестирічний строк, президент – колегією вибірників, а судді призначалися, тільки Палата представників із всіх державних органів перебувала під безпосереднім тиском зі сторони громадськості.

Розробники Конституції на конвенті також обговорювали питання про виборчі права населення. У різний час і з різних підстав делегати висловлювали думки про те, що уряду необхідно запобігти активній участі мас у політичному процесі. Як переконує Бойченко Г. Г., при обговоренні розділу Конституції, що стосувався виборчих прав, делегати все ж вирішили проявити стриманість, яка виявлялась у страху стати на шлях обмеження прав, завойованих під час революції, і відкиданні тези про необґрунтованість обмеження виборчих прав майновим цензом. Цьому всьому було дуже просте пояснення, автори Конституції розуміли, що виборче право суворо охороняється більшістю конституцій штатів і, що народ не захоче підтримати Конституцію країни, якщо вона позбавить його виборчих прав. [ 4 ; с.178 ]

Розглядаючи і досліджуючи роботу конвенту, приходимо до висновку, що рішення, якими конвент забезпечив достатню силу федерального уряду для того, щоб він був у стані підтримувати порядок і охороняти майно, за інших обставин могли стати причиною гострих суперечок. Однак, більша частина цих рішень була винесена після коротких і спокійних обговорень.

Федеральному уряду передали право збирати податки, тим самим даючи йому можливість запізнілого погашення державного боргу, відновлення кредиту і асигнування засобів на загальне благо. Уряд отримав право проводити займи, встановлювати єдину систему зборів, податків і акцизу та приймати загальні для всіх закони про банкрутство. Йому була надана можливість карбувати монету, встановлювати міри довжини, ємності і ваги, давати патенти і авторські права, створювати поштові відділення і будувати поштові дороги. Йому була надана влада створювати і утримувати армію і флот, а також регулювати міжштатну торгівлю. У його відання повністю передано всі питання, що стосувалися взаємовідносин з індійцями, міжнародних відносин і війни. Федеральний уряд отримав право втручатися у внутрішні безлади в межах штату тоді, коли про допомогу просить легіслатура чи губернатор штату. Він міг приймати закони про натуралізацію іноземців і, в силу того, що громадські землі знаходилися під його контролем, уряд міг приймати нові штати в союз на основі повного рівноправ’я зі старими. Згідно задуму розробників, федеральна влада з самого початку була сильною, а згодом – внаслідок тлумачення Конституції Верховним судом, стала ще сильнішою. Сила федерального уряду стала природною реакцією на слабкість Конфедерації.

Однак, штати теж залишились сильними. Вони зберегли за собою повноту влади у питаннях місцевого самоврядування і саме вони відали питаннями повсякденного життя громадян. Школи, місцеві суди, міліція, надання хартій містам, визнання банків і акціонерних товариств законно створеним корпораціями, піклування про мости, дороги і канали – все це і багато іншого знаходилося у віданні штатів. [ 31 ; с. 133 ]

Штати самі повинні були вирішувати хто володіє правом голосу і встановлювати процедуру виборів. Вони несли головну відповідальність у справі охорони громадських свобод. Як наслідок того, що штати все одно залишалися сильними, на протязі тривалого часу люди вважали себе в першу чергу віргінцями чи пенсільванцями, а вже у другу чергу – американцями.

Дійшовши згоди щодо основних положень щойно розробленої Конституції, конвент звернувся до найважливішого питання: яким чином надана новому