виражена в двох основних формах: у формі усних і матеріально-технічних дій і у формі документування». Такий підхід до класифікації форм управлінської діяльності в цілому рекомендується правомірним. Але треба мати на увазі, що до усних і матеріально-технічних дій не можуть бути віднесені документи, а до форми документування - волевиявлення (дії). Усе це ще разом говорить не на користь спільного визначення поняття актів управління через форму управлінської діяльності.-Нарешті, треба зауважити, що визначення поняття актів управління через форму управлінської діяльності майже не дають відповіді на питання про властивості обумовлених явищ. Широка ж практика характеристики актів управління як правової форми управлінської діяльності пов'язана з безпосередньою приналежністю цих актів до правової діяльності, що у тому або іншому виді завжди виділяється при класифікації форм діяльності державних органів («нормотворча діяльність», «установлення норм права» і «застосування норм права»). Визначену роль грає і порівняльна легкість самого прийому, за допомогою якого дається таке визначення актів. Акти називаються формою діяльності (у даному випадку управлінської або виконавчої і розпорядливої) і в силу їхнього правового характеру, із метою відграничення актів від організаційних дій і матеріально-технічних операцій, добавляється епітет «правова» або «юридична». Визначення актів як правової форми діяльності іноді використовується і як супутнє іншим.
Нормативно-правові акти органів внутрішніх справ.
Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей 3акон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Передусім це закони, що являють собою нормативно-правові акти вищого органу законодавчої влади, яким є Верховна Рада України, її зако-ни регулюють найбільш важливі суспільні відносини, в тому числі і у сфері охорони правопорядку, виражають волю й інтереси більшості населення, втілюють основні права людини, інші загальнолюдські цінності і мають найвищу юридичну силу щодо всіх інших правових норм.
Найважливішим за значенням і місцем у системі законодавства є Конституція України (Основний закон), норми якої регулюють систему економічних, політичних, соціальних, духовних і організаційних відносин у державі. Тому відповідні її норми є юридичною основою і для всієї ді-яльності міліції, чинного законодавства і правотворчості стосовно питань забезпечення охорони правопорядку.
Зокрема, у ст. 4 Конституції України проголошено, що всі органи держави Україна діють на основі законності, забезпечують охорону правопорядку, Інтересів суспільства, прав і свобод громадян. Державні і громадські організації, службові особи зобов'язані додержуватися Конституції і законів України. У статті 71 передбачено, що на території України забезпечується верховенство законів республіки. До плинних законів належать всі Інші закони, які регулюють конкретні питання суспільного і державного життя.
Правовою основою для діяльності міліції є також підзаконні нормативно-правові акти компетентних органів, що видаються на підставі законів, відповідно до законів і для їх виконання.
Основними видами таких нормативних актів державних органів є: постанови Верховної Ради України. Так, у постанові Верховної Ради України “Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку заходи щодо посилення боротьби із злочинністю» від “26 січня 1993 р. міститься аналіз стану цієї діяльності з боку державних органів і посадових осіб і передбачені конкретні заходи щодо підвищення її ефективності. Крім цього, постанови Верховної Ради приймаються з метою тлумачення або роз'яснення діючого законодавства. Такою є постанова Верховної Ради України «Про застосування статей 154, 1556 Кримінального кодексу України та статей 1602, 2081 Кодексу України про адміністративні правопорушення» від /26 січня 1993 р., де роз'яснюються питання щодо застосування норм законодавства, які передбачають від-повідальність за спекуляцію, незаконну торговельну діяльність та пору-шення встановленого порядку, вивезення за межі республіки товарів народного споживання чи інших матеріальних цінностей;
укази й розпорядження Президента України, який відповідно до ст. 1141 Конституції є главою держави і главою виконавчої влади. Наприклад, ним були видані укази «Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби із злочинністю» від 21 липня 1994 р. і «Про тимчасові невідклад-ні заходи щодо посилення боротьби із спекуляцією та незаконною торго-вельною діяльністю» від 10 грудня 1991 р. Так, 28 вересня 1992 р. розпорядженням Президента України Кабінету Міністрів, міністерствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади запропоновано здійснити конкретні заходи щодо посилення боротьби із злочинністю, захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, зміцнення правопорядку в Україні, підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів: розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. затверджено По-ложення про Міністерство внутрішніх справ України:
постанови Кабінету Міністрів України. Наприклад, 14 грудня 1993 р. постановою Кабінету Міністрів України затверджена Національна програма протидії зловживанню наркотичними засобами та їх незаконному обігу на 1994—1997 роки; постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. затверджено Положення про державну службу боротьби з економічною злочинністю, яка є складовою частиною кримінальної міліції системи МВС, 12 жовтня 1992 р. постановою цього органу державної виконавчої влади затверджено Положення про дозвільну систему, постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1991 р. затверджене По-ложення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яким визначається порядок проходження служби цими особами, їх права і обов'язки. Постановою Кабінету Міністрів України від 27. 02. 1991 р. затверджені «Правила застосування спеціальних засобів при охо-роні громадського порядку в Українській РСР». Ці правила визначають порядок застосування спеціальних засобів особовим складом міліції та іншими працівниками органів і установ внутрішніх справ, військовослужбов-цями, які залучаються до охорони громадського