Усвiдомлення повинно приводити до такого розумiння змiсту норм права, яке б забезпечувало їх повну та точну реалiзацiю. Наслiдком тлумачення повиннi бути повна яснiсть та визначенiсть сутi правової норми. Яснiсть сутi - це глибоке розумiння змiсту норми, вiдсутнiсть будь-яких сумнiвiв у точностi наведених внаслiдок тлумачення висновкiв. Визначенiсть сутi - це конкретнiсть змiсту правової норми, яка не припускає двох чи бiльше рiшень на пiдставi зроблених висновкiв.

Наслiдки тлумачення подiляються на види в залежностi вiд вiдношення мiж текстуальним вiдображенням норми (“буквою закону”) та її дiйсним змiстом (“духом закону”). За цiєю ознакою тлумачення норм права може бути буквальним, обмежувальним та поширювальним.

В переважнiй бiльшостi випадкiв дiйсний змiст правової норми усвiдомлюється буквально - у цiлковитiй вiдповiдностi до тексту норми. Таке тлумачення називається буквальним. При буквальному тлумаченнi змiст норми права цiлком вiдповiдає її текстуальному вiдображенню.

Однак в окремих виняткових випадках можливе виникнення деякої невiдповiдностi мiж дiйсним змiстом норми та її текстуальним вiдображенням.

Якщо внаслiдок усвiдомлення виявляється, що дiйсний змiст норми права вужчий за її текстуальне вiдображення - тлумачення буде обмежувальним. При обмежувальному тлумаченнi текст норми приводиться у повну вiдповiднiсть з її змiстом.

Якщо внаслiдок усвiдомлення виявляється, що дiйсний змiст норми права ширший за її текстуальне вiдображення, то тлумачення буде поширювальним.

Таким чином, обмежувальне та поширювальне тлумачення приводить у цiлковиту вiдповiднiсть дiйсний змiст правової норми та її не зовсiм точну форму викладення у текстi статтi нормативно-правового акта.

Усвiдомлення норм права не завжди приводить до повної ясностi та визначеностi їх змiсту. У таких випадках виникає потреба спецiального роз’яснення їх змiсту. Тлумачення-роз’яснення забезпечує повну та точну реалiзацiю правових норм, запобiгає вiд помилок в практичному застосуваннi.

Роз’яснення норм права - це вказiвки або рекомендацiї, направленi на розкриття дiйсного змiсту норм. В залежностi вiд суб’єктiв, якi роз’яснюють правовi норми, тлумачення-роз’яснення подiляється на офiцiйне та неофiцiйне.

Офiцiйне тлумачення - це таке роз’яснення норм права, яке дається компетентними органами. Воно є обов’язковим для усiх, хто застосовує цю норму. Офiцiйне тлумачення знаходить вираження у спецiальних актах (документах), якi видає компетентний орган (постанови, iнструкцiї, накази, листи та iнше).

Офiцiйне тлумачення за обсягом подiляється на нормативне та казуальне (iндивiдуальне).

Нормативне тлумачення - це офiцiйне роз’яснення, що є обов’язковим для усiх осiб та органiв, якi застосовують певну норму чи норми права. Таке роз’яснення поширюється на усi випадки, передбаченi тлумаченою правовою нормою. Цим забезпечується одноманiтнiсть та правильне запровадження в життя її вимог. Офiцiйне тлумачення може давати i сам орган, що видав роз’яснювану норму права. Таке роз’яснення називається автентичним. Також офiцiйне нормативне тлумачення правових норм можуть давати i органи, що їх не видавали. У такому випадку вони надiляються спецiальними повноваженнями з офiцiйного роз’яснення вказаних норм.

Казуальне тлумачення - це таке роз’яснення змiсту правової норми, яке дається у зв’язку з розглядом конкретної юридичної справи. Таке тлумачення називається казуальним тому, що воно чинне тiльки для певного випадку (казусу). Необхiднiсть у казуальному тлумаченнi виникає тодi, коли рiшення нижчих правозастосовчих органiв з конкретних юридичних справ є невiрними, не вiдповiдають закону. Казуальнi роз’яснення є обов’язковими лише при розглядi конкретної справи. Зокрема, вони можуть бути зразком для iнших органiв, якi застосовують цi норми права.

Нормативне та казуальне роз’яснення за своїм змiстом подiляються на судове та адмiнiстративне.

Судове тлумачення - це роз’яснення змiсту норми права, яке здiйснюється судами. Воно забезпечує вiрне розумiння та одноманiтне застосування норм права у дiяльностi судiв. Керiвнi роз’яснення вищих судiв обов’язковi для всiх судiв, iнших органiв та посадових осiб, якi застосовують роз’яснюванi норми права.

Адмiнiстративне тлумачення - це роз’яснення змiсту норм права, яке здiйснюється виконавчими органами держави. Таке тлумачення стосується питань управлiння, працi, соцiального забезпечення та подiбних.

Тлумачення норм права у межах своєї компетенцiї можуть давати також мiсцевi органи самоврядування, роз’яснюючи змiст виданих ними правових норм, дiя яких, обмежена пiдвiдомчою територiєю.

Офiцiйне тлумачення дається у формi актiв, якi видає вiдповiдний компетентний орган. Юридична сила актiв офiцiйного тлумачення залежить вiд повноважень органiв, якi їх видають. У цих актах поруч з роз’ясненнями можуть мiститися самостiйнi норми чи iндивiдуальнi велiння. Таким чином оперативно усуваються неточностi та неясностi у нормативно-правових актах, удосконалюється практичне застосування цих актiв.

Акти офiцiйного тлумачення правових норм (iнтерпретацiйнi акти) уявляють собою, з одного боку, роз’яснення змiсту норм права, а з iншого боку, конкретизацiю та уточнення його приписiв. Особливість iнтерпретацiйних актiв полягає у тому, що вони дiють спiльно з тими нормативно-правовими актами, у яких мiстяться тлумаченi юридичнi норми.

Iнтерпретацiйнi акти подiляються у залежностi вiд їх змiсту та сфери розповсюдження.

Iнтерпретацiйнi акти правотворчостi, будучи офiцiйними роз’ясненнями дiйсного змiсту норм права, вони одночасно є джерелами права, оскiльки мiстять конкретизуючi норми.

Iндивiдуальнi iнтерпретацiйнi акти - це такi акти, якi мiстять вказiвки з приводу застосування правової норми до конкретних життєвих обставин. На вiдмiну вiд iнтерпретацiйних актiв правотворчостi цей рiзновид актiв офiцiйного тлумачення не є наслiдком правотворчої дiяльностi компетентних органiв, а становить своєрiдну форму юридичної практики, форму узагальнення досвiду застосування юридичних норм. Саме такi акти у повному обсязi виконують функцiю офiцiйного роз’яснення норм права, оскiльки не пов’язанi з правотворчою дiяльнiстю компетентних органiв.

Неофiцiйне тлумачення - це роз’яснення змiсту правових норм, яке не є обов’язковим. Воно може даватися будь-яким громадянином або походити вiд громадської органiзацiї. Таке тлумачення необов’язкове для тих органiв чи