Судова влада, правосуддя та їх демократичні засади (принципи)

ПЛАН

Конституційний принцип поділу влад – передумова виникнення і становлення незалежної судової влади

Поняття судової влади. Її співвідношення з іншими гілками влади

Поняття про суди. Суд як орган судової влади

Поняття про правосуддя. Завдання правосуддя

Риси (ознаки), що відрізняють правосуддя від інших форм державної діяльності

Загальна характеристика демократичних принципів правосуддя в Україні

1. Конституційний принцип поділу влад – передумова виникнення і становлення незалежної судової влади

Чинна Конституція України та прийняті на її основі правові акти закріпили рівність судової влади з виконавчою і законодавчою, а також незалежність суддів при здійсненні судочинства. Незалежність суддів, як носіїв судової влади, полягає в захисті від будь-якого впливу різних органів державної влади і управління, посадових осіб, партій та рухів, громадських організацій, колективів і угруповань, засобів масової інформації, окремих громадян тощо. Незалежність повинна бути і від учасників судового процесу, від висновків слідчих органів, прокуратури, а також від головуючого в процесі і керівництва суду та від вищестоящих судів. Тобто, суддя повинен бути вільним у дослідженні судових доказів, в обговоренні і прийнятті рішення за своїм внутрішнім переконанням. Саме такий підхід в питанні незалежності суддів задекларовано в пунктах 2 і 6 “Основних принципів незалежності судових органів”1, які прийняті VII Конгресом ООН 5 вересня 1995 року.

На розвиток цих принципів Верховною Радою України прийняті закони “Про статус суддів”, “Про органи суддівського самоврядування”, “Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України”, “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, “Про забезпечення діяльності судів” та ряд інших правових актів. Цими законами встановлено особливий порядок призначення і звільнення суддів з посади, притягнення їх до будь-якої відповідальності, гарантії недоторканості, матеріальне забезпечення, а також заборона перебувати в партіях, рухах, займатися іншою трудовою діяльністю, крім викладацької і творчої. Все це покликано зміцнити незалежність суду, як органу правосуддя.

2. Поняття судової влади. Її співвідношення з іншими гілками влади

Судова влада є різновидом державної влади. Але суб‘єктом, який здійснює судову владу, є не будь-який державний орган, а лише суд, який наділений повноваженнями щодо правового впливу на суб‘єктів відповідних правовідносин. Терміни “правосуддя” і “судова влада” не є рівнозначними, оскільки правосуддя означає зміст судової влади, є одним з видів її діяльності. Через правосуддя, як правову форму судової діяльності, захищаються та охороняються права людей і організацій, притягуються до відповідальності особи, які вчинили правопорушення, тобто здійснюється судова влада. Конституцією України (стаття 124) передбачено, що правосуддя в нашій державі здійснюється виключно судами і що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Нерідко судову владу ототожнюють з судом, як державним органом. Це не вірно, бо владою є все те, що даний конкретний орган в змозі зробити. По суті влада – це є повноваження, функція, але не сам орган. Тому поняттю судової влади притаманні дві характерні ознаки: по-перше, судова влада може бути реалізована за допомогою спеціально створених державних органів – судів; по-друге, суди повинні бути наділені притаманними, властивими лише їм способами і можливостями правового впливу.

Таким чином, судову владу можна визначити як здійснення (реалізацію) за допомогою спеціально створених державою органів – судів лише їм властивими способами і можливостями правового впливу на фізичних і юридичних осіб та на соціальні процеси в суспільстві. Дещо інше визначення судової влади дано в Концепції судово-правової реформи в Україні, прийнятій у 1992 році. Згідно з цією Концепцією під судовою владою слід розуміти систему незалежних судів, які у встановленому законом порядку здійснюють правосуддя і наділені владними повноваженнями для поновлення порушеного права і справедливості.

Коло наданих судам повноважень свідчить, що судова влада покликана виконувати не менш важливу соціальну функцію, ніж дві інші гілки державної влади. Сенсом поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову є встановлення гарантій прав і свобод людини, верховенства права, недопущення узурпації влади будь-якою з гілок. Завдяки такому поділу державної влади одна її гілка обмежується повноваженнями іншої гілки, різні гілки взаємно стримують і врівноважують межі владних повноважень кожної з них.

Загальні засади поділу влади, проголошені в статті 6 Конституції України, реалізуються і конкретизуються в її нормах, які визначають статус і компетенцію Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та судів. Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Аналіз змісту конституційних норм свідчить, що вони створюють належні умови для конструктивної взаємодії різних гілок влади.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону “Про судоустрій України” судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

3. Поняття про суди. Суд як орган судової влади

Здійснення судової влади в нашій державі доручається лише спеціально створеним державним органам – судам, які за своїми функціями, повноваженнями, порядком формування і діяльності суттєво відрізняються від інших державних органів. Особливості судової діяльності вимагають дотримання певних формальностей при формуванні судів. В даний час суди всіх видів і рівнів утворюються з дотриманням встановлених законом вимог і процедур, зокрема, наявності вищої юридичної освіти, відповідного стажу юридичної або судової роботи, вікового цензу, висновку кваліфікаційних комісій тощо. Реалізація цих