вимог дозволить сформувати судовий корпус, здатний професійно грамотно і чесно вирішувати судові справи.
Специфіка суду, як органу судової влади полягає і в тому, що його діяльність при розгляді судових справ суворо регламентована Кримінально-процесуальним кодексом України, Цивільно-процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України та іншими правовими актами. Основна мета такої суворої регламентації – забезпечення законного, обгрунтованого та справедливого вирішення судових справ.
4. Поняття про правосуддя. Завдання правосуддя
Правосуддя є одним з напрямків державної діяльності, яку іменують правоохоронною. Здійснення правосуддя тісно пов‘язано з прийняттям рішень щодо реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів державних і недержавних організацій. Саме правосуддю належить вирішальне і останнє слово при визнанні конкретної особи винною у вчиненні злочину та призначенні їй міри покарання, а також в реабілітації незаконно засуджених.
Правосуддя – це діяльність не будь-яких державних органів, а спеціально створених органів – судів. Органами, які здійснюють правосуддя, є суди загальної юрисдикції і спеціалізовані суди, в тому числі суди першої, апеляційної і касаційної інстанцій. Правосуддя – це суд правий, тобто справедливий з точки бачення суспільства щодо вирішення правового конфлікту, який може виникнути і виникає в реальному житті між громадянами, між ними і їх колективними формуваннями (юридичними особами), між юридичними особами і, нарешті, між громадянами і державою. У зв‘язку з тим, що рішення, які приймаються в процесі (або як результат здійснення) правосуддя, пов‘язані з реалізацією життєво важливих прав, а також із застосуванням державного примусу, і нерідко набувають надзвичайно гострої форми, цей орган – суд – за важливістю виконуваних функцій, за способом формування ставиться в особливі умови. В першу чергу ці умови пов‘язані з особливим порядком формування суду, а також із забезпеченням його незалежності від будь-яких сторонніх впливів та недоторканості суддів при здійсненні правосуддя.
Правосуддя здійснюється шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях конкретних справ. Правосуддя – це діяльність судів, яка реалізується конкретними, встановленими законом способами (методами), зокрема шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних та інших справ, передбачених законом.
При здійсненні правосуддя діяльність суду спрямована на всебічне зміцнення законності і правопорядку, запобігання злочинам та іншим правопорушенням і має завданням охорону від будь-яких посягань:
1) закріплених у Конституції України суспільного ладу, його політичної та економічної систем;
2) соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених і гарантованих Конституцією і законами України;
3) прав і законних інтересів державних підприємств, установ і організацій, кооперативних організацій, їх об’єднань, інших громадських організацій.
Статтею 2 Закону “Про судоустрій України” передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Усією своєю діяльністю суд виховує громадян України у дусі відданості Батьківщині, у дусі точного і неухильного виконання Конституції і законів України, додержання дисципліни праці, чесного ставлення до державного і громадського обов’язку, поваги до прав, честі і гідності громадян. Застосовуючи міри кримінального покарання, суд не тільки карає злочинців, але також має своєю метою їх виправлення і перевиховання.
5. Риси (ознаки), що відрізняють правосуддя від інших форм державної діяльності
Правосуддя як особливий вид державної діяльності характеризується рядом рис (ознак), які відрізняють його від інших видів державної діяльності.
Перш за все, здійснювати правосуддя вправі і зобов‘язані лише спеціально створені для цієї мети органи – суди, які за важливістю виконуваних функцій і за способом формування поставлені в особливі умови.
Друге, правосуддя здійснюється в особливій, передбаченій законом процесуальній формі (цивільно-процесуальній, кримінально-процесуальній, господарсько-процесуальній), основне призначення якої – забезпечення встановлення істини в конкретній справі і прийняття законного та обгрунтованого в ній рішення.
Третє, правосуддя як особлива форма державної діяльності має і особливий зміст. Суть правосуддя полягає у вирішенні спорів (конфліктів) про право, які виникають у суспільстві між окремими його членами чи їх колективними формуваннями, а також у правовій оцінці поведінки фізичних осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів та у призначенні покарання винним у їх вчиненні. Саме роль своєрідного експерта з питань права, наділеного повноваженнями виносити від імені держави остаточні рішення, які є обов‘язковими для виконання всіх, кого б вони не стосувалися, надає правосуддю особливий суспільний авторитет.
Четверте, рішення суду, як акт правосуддя в конкретній справі, після вступу його в законну силу набуває силу закону в даній справі і є обов‘язковим для виконання всіма, кого воно стосується.
І нарешті, рішення і вироки суду ухвалюються іменем України.
Таким чином, можна зробити висновок, що ПРАВОСУДДЯ – це особливий вид державної діяльності, суть якої полягає у розгляді і вирішенні спеціально створеними державою органами – судами – спорів (конфліктів) про право та у правовій оцінці поведінки осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, а також у призначенні покарання винним за їх вчинення.
6. Загальна характеристика демократичних принципів правосуддя в Україні
Демократичні принципи правосуддя – це загальні керівні, вихідні положення, що визначають найбільш суттєві сторони цього виду державної діяльності.
Чинна Конституція України закріплює найбільш загальні, вихідні положення (принципи, ідеї), на основі яких здійснюється організація і функціонування судової влади. В своїй сукупності ці вихідні положення утворюють певний каркас, який є опорою для всіх конкретних приписів щодо організації чи діяльності органів правосуддя. Закріплені в цих конституційних положеннях (принципах) правила є обов‘язковими для всіх: громадян, посадових осіб, органів законодавчої, виконавчої і