Якщо при розгляді справи прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують висунутого проти підсудного обвинувачення, то він зобов‘язаний відмовитись від обвинувачення і викласти суду мотиви відмови. В цьому випадку суд роз’яснює потерпілому та його представнику їх право вимагати продовження розгляду справи і підтримувати обвинувачення самостійно. Прокурор пред’являє або підтримує пред’явлений цивільний позов, якщо цього вимагає охорона прав фізичних чи юридичних осіб або державних інтересів.
Слід зазначити, що за діючими раніше нормами КПК України прокурор приймав участь в судовому розгляді кримінальних справ в залежності від характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого діяння або за ухвалою суду. Відповідно до вимог статті 264 нині діючого КПК України участь прокурора в судовому засіданні є обов’язковою в усіх кримінальних справах, крім випадків:
1) коли розглядаються справи про злочини, передбачені частиною першою статті 27 цього Кодексу (так звані справи приватного звинувачення);
2) коли він відмовився від підтримання державного обвинувачення.
Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Цей конституційний принцип передбачений пунктом восьмим частини третьої статті 129 Конституції України і главою 29 КПК України. Суть його полягає у провадженні з перевірки вироків, постанов і ухвал нижчестоячих судів. Проте це не означає підпорядкованості нижчестоячих судів вищестоячим судам. Такий перегляд справ апеляційними і касаційними судами передбачає звичайну інстанційну судову діяльність, коли вищестояча судова інстанція вправі і зобов‘язана за наявності встановлених законом підстав та у визначеному порядку переглянути уже розглянуту нижчестоячим судом цивільну чи кримінальну справу і прийняти в ній своє рішення.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Відповідно до законодавства діють апеляційні та касаційні суди. Апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції щодо рішень місцевих судів, як суди першої інстанції у адміністративних, кримінальних та цивільних справах, що віднесені до їх підсудності законом, а також переглядають справи у зв’язку з нововиявленими обставинами.
Апеляційні суди вивчають та узагальнюють судову практику, а також здійснюють інші повноваження, надані їм законом.
В апеляційних судах можуть утворюватись відповідні судові палати для розгляду справ в апеляційному порядку, а також судові палати для розгляду справ у першій інстанції.
На Верховний Суд України, як найвищий судовий орган нашої держави, покладається забезпечення однакового застосування законів усіма судами при здійсненні правосуддя. У межах своїх повноважень він (відповідні судові палати) наділений правом переглядати у касаційному порядку рішення судів загальної юрисдикції та справи за нововиявленими обставинами.
Касаційне оскарження судових рішень забезпечується засудженим, їх захисникам і законним представникам, потерпілим і їх представникам, а також сторонам та іншим особам, які брали участь у цивільній справі гарантованою законом можливістю подачі касаційної скарги.
Обов‘язковість рішень суду.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов‘язковими до виконання на всій території України. Обов‘язковість судових рішень означає, що з моменту вступу рішення в законну силу воно набуває сили закону і стає обов‘язковим для виконання всіма, кого воно стосується. Моментом набуття рішенням чинності є винесення апеляційною чи касаційною інстанціями ухвали про залишення судового рішення в силі.
Здійснюючи судочинство суди в своїй діяльності покликані дотримуватись ще цілого ряду важливих засад (принципів), які передбачені як конституційними нормами, так і нормами цивільного і кримінального процесуальних кодексів. До них, зокрема, відносяться засади:*
здійснення правосуддя державною мовою;*
право на свободу та особисту недоторканість;*
поваги до гідності особи, невтручання в її особисте і сімейне життя;*
колегіального і одноособового розгляду судових справ;*
недоторканості житла;*
таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.
Забезпечення реалізації цих засад буде свідченням дійсного демократизму і незалежності судової влади.
Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі. Навчальний посібник. – К.: “Атіка”, 2000. – С. 498
Рекомендована література до Розділу ІІІ.
1. Підручники.
1. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі. Навчальний посібник. – К.: “Атіка”, 2000. – 512 с.
2. Організація судових та правоохоронних органів / І.Є.Марочкін, Н.В.Сибільова, О.Б.Зозулинський та ін. – Харків: Національна юрид. акад. України, 1996. – 138 с.
3. Організація судових та правоохоронних органів / за ред. І.Є.Марочкіна, Н.В.Сибільової, О.М. Толочка. – Харків: “Право”, 2000. – 269 с.
4. Молдован В.А. Правоохоронні органи. Курс лекцій. – К.: “Юмана”, 1998. – 160 с.
5. Молдован В.В. Судоустрій України. Опорні конспекти. – К.: “Юмана”, 1997. – 158 с.
6. Организация судебных и правоохранительных органов Украины. Методическое пособие. / Афанасьев В.В., Марочкин И.Е., Толочко А.Н. и др. – Никополь, 1995. – 336 с.
7. Судебные и правоохранительные органы Украины. Учебник / под ред. проф. А.М.Бандурки. – Харьков: Ун-т внутр. Дел, 1999. – 350 с.
8. Правоохранительные органы Российской Федерации. Учебник. – М.: “Спартак”, 1996. – 286 с.
9. Правоохранительные органы. Учебник для ВУЗов / под ред. проф. К.Ф.Гуценко. – М.: “БЕК”, 1995. – 320 с.
10. Юзикова Н.С. Система судебных и правоохранительных органов органов Украины. Учебное пособие. – Днепропетровск: УкО ИМА-пресс, 2000. – 280 с.
11. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність. – К.: “ЮрінкомІнтер”, 2001. – 350 с.
12. Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади в Україні. - К.:”ІнЮре”, 1997. - 20 с.