Специфіка суду, як органу судової влади полягає і в тому, що його діяльність при розгляді судових справ суворо регламентована Кримінально-процесуальним кодексом України, Цивільно-процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України та іншими правовими актами. Основна мета такої суворої регламентації – забезпечення законного, обґрунтованого та справедливого вирішення судових справ.

Правосуддя є одним з напрямків державної діяльності, яку іменують правоохоронною. Здійснення правосуддя тісно пов’язано з прийняттям рішень щодо реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів державних і недержавних організацій. Саме правосуддю належить вирішальне і останнє слово при визнанні конкретної особи винною у вчиненні злочину та призначенні їй міри покарання, а також в реабілітації незаконно засуджених.

Правосуддя – це діяльність не будь-яких державних органів, а спеціально створених органів – судів. Органами, які здійснюють правосуддя, є суди загальної юрисдикції і спеціалізовані суди, в тому числі суди першої, апеляційної і касаційної інстанцій. Правосуддя – це суд правий, тобто справедливий з точки бачення суспільства щодо вирішення правового конфлікту, який може виникнути і виникає в реальному житті між громадянами, між ними і їх колективними формуваннями (юридичними особами), між юридичними особами і, нарешті, між громадянами і державою. У зв’язку з тим, що рішення, які приймаються в процесі (або як результат здійснення) правосуддя, пов’язані з реалізацією життєво важливих прав, а також із застосуванням державного примусу, і нерідко набувають надзвичайно гострої форми, цей орган – суд – за важливістю виконуваних функцій, за способом формування ставиться в особливі умови. В першу чергу ці умови пов’язані з особливим порядком формування суду, а також із забезпеченням його незалежності від будь-яких сторонніх впливів та недоторканості суддів при здійсненні правосуддя [31, с.11].

Правосуддя здійснюється шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях конкретних справ. Правосуддя – це діяльність судів, яка реалізується конкретними, встановленими законом способами (методами), зокрема шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних та інших справ, передбачених законом.

При здійсненні правосуддя діяльність суду спрямована на всебічне зміцнення законності і правопорядку, запобігання злочинам та іншим правопорушенням і має завданням охорону від будь-яких посягань:

1) закріплених у Конституції України суспільного ладу, його політичної та економічної систем;

2) соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених і гарантованих Конституцією і законами України;

3) прав і законних інтересів державних підприємств, установ і організацій, кооперативних організацій, їх об’єднань, інших громадських організацій.

Статтею 2 Закону “Про судоустрій України” передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави [4].

Усією своєю діяльністю суд виховує громадян України у дусі відданості Батьківщині, у дусі точного і неухильного виконання Конституції і законів України, додержання дисципліни праці, чесного ставлення до державного і громадського обов’язку, поваги до прав, честі і гідності громадян. Застосовуючи міри кримінального покарання, суд не тільки карає злочинців, але також має своєю метою їх виправлення і перевиховання.

Правосуддя як особливий вид державної діяльності характеризується рядом рис (ознак), які відрізняють його від інших видів державної діяльності.

Перш за все, здійснювати правосуддя вправі і зобов’язані лише спеціально створені для цієї мети органи – суди, які за важливістю виконуваних функцій і за способом формування поставлені в особливі умови.

Друге, правосуддя здійснюється в особливій, передбаченій законом процесуальній формі (цивільно-процесуальній, кримінально-процесуальній, господарсько-процесуальній), основне призначення якої – забезпечення встановлення істини в конкретній справі і прийняття законного та обґрунтованого в ній рішення.

Третє, правосуддя як особлива форма державної діяльності має і особливий зміст. Суть правосуддя полягає у вирішенні спорів (конфліктів) про право, які виникають у суспільстві між окремими його членами чи їх колективними формуваннями, а також у правовій оцінці поведінки фізичних осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів та у призначенні покарання винним у їх вчиненні. Саме роль своєрідного експерта з питань права, наділеного повноваженнями виносити від імені держави остаточні рішення, які є обов’язковими для виконання всіх, кого б вони не стосувалися, надає правосуддю особливий суспільний авторитет.

Четверте, рішення суду, як акт правосуддя в конкретній справі, після вступу його в законну силу набуває силу закону в даній справі і є обов’язковим для виконання всіма, кого воно стосується.

І нарешті, рішення і вироки суду ухвалюються іменем України.

Таким чином, можна зробити висновок, що ПРАВОСУДДЯ – це особливий вид державної діяльності, суть якої полягає у розгляді і вирішенні спеціально створеними державою органами – судами – спорів (конфліктів) про право та у правовій оцінці поведінки осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, а також у призначенні покарання винним за їх вчинення.