а судочинство – формою виразу цього змісту. В.С.Шевцов під судочинством розуміє передбачений законодавством порядок розгляду справ, форму виразу правосуддя, в той же час правосуддя – це діяльність суду по вирішенню конкретної справи з метою забезпечення реалізації заінтересованою особою права на судовий захист. Правосуддя – не синонім судової влади, а її виключна компетенція, сама ж судова влада, окрім цієї своєї виключної компетенції, може здійснювати й інші правомочності, власне такі, що до правосуддя не відносяться. Правосуддя є функцією судової влади, і ми погоджуємося з думкою Ю.М.Грошевого і І.Є.Марочкіна, які під правосуддям розуміють діяльність органів судової влади по розгляду правових конфліктів[40, c. 12].
Іноді судову владу ототожнюють із судовою системою[50, c. 48], що на нашу думку є неточним. Отже судова влада – це самостійна і незалежна гілка державної влади, яка здійснюється уповноваженими на те державними органами, судами, і призначенням якої є розв’язання виникаючих у суспільстві правових конфліктів між державою і людиною, самими фізичними та юридичними особами; здійснення контролю за конституційністю законів, захисту прав осіб у їх взаємовідносинах з органами виконавчої влади та посадовими особами та контролю за додержанням прав громадян при розслідуванні злочинів і проведенні оперативно-розшукової діяльності, а також встановлення найбільш значущих юридичних фактів і станів[189, c. 81; 29, c. 25-26; 103, c. 44].
Судова влада від інших гілок державної влади відрізняється наступним. По-перше, Конституція України гарантує кожній особі: а) судовий захист її прав і свобод (ч.2 ст.8); б) оскарження до суду рішень чи дій (бездіяльності) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.1 ст.55); в) обов’язковість рішення судів (п.9 ст.129); г) поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі (ч.2 ст.124). По-друге, це наявність функції судового конституційного контролю, у зв’язку з чим судова влада має право фактично анулювати дію законів та інших нормативних актів через їх суперечність Конституції. Тим самим судова влада впливає на рішення інших гілок влади (ч.2 ст. 152). По-третє, наявність самостійного, відносно автономного її функціонування. Реалізація функцій, що забезпечують її існування (матеріально-технічна, інформаційно-аналітична, кадрова тощо), повинна здійснюватись під контролем вищих судових органів і не залежати від довільних рішень інших органів влади).
Таким чином, у контексті системи противаг судову владу характеризує юридична можливість впливати на рішення та дії законодавчої і виконавчої влади, чим досягається їх “врівноважування”.
В юридичній літературі намітилась тенденція до змішування понять “самостійність судової влади”, “незалежність суду” та “незалежність суддів”. Слово “незалежний” означає “такий, який не залежить від кого-, чого-небудь, не підкоряється комусь, чомусь” [130, c. 308]. “Незалежність від” може набувати різноманітних значень, оскільки існує велика кількість об’єктів матеріального світу, стосовно яких декларується незалежність або залежність. У філософському розумінні поняття незалежності не може бути самостійним і безвідносним: воно завжди передбачає те зовнішнє, від чого щось незалежне. Тому поняття незалежності можна визначити як межу, до котрої суб’єкти соціальної дійсності можуть втручатися в діяльність інших суб’єктів, сфера, в межах якої суб’єкт може діяти без перешкод з боку інших. Таке розуміння незалежності звільняється від змістовного різноманіття і зосереджене на наявності чи відсутності зовнішнього впливу. Іншими словами, незалежність – міра свободи, до якої суб’єкти соціальної дійсності можуть діяти, не зазнаючи при цьому зовнішнього впливу. Таке поняття дозволяє виявити те, що не є незалежністю, і не містить вказівку на індивідуальні особливості суб’єкта, які зумовлені фізичними обмеженнями (наприклад, вік суб’єкта, відсутність знань тощо).
Таким чином, самостійність судової влади виражає статус однієї з гілок влади, незалежність суду – статус органу судової влади, а незалежність суддів – статус посадових осіб цього органу, як носіїв судової влади. Безперечно, між цими поняттями існує тісний взаємозв’язок, однак законодавець, на нашу думку, вкладає в ці поняття різне змістовне навантаження.
Аналіз положень Конституції України (ст. 6, розділ VIII) показує, що самостійність судової влади відображає автономність існування однієї з гілок державної влади поряд із законодавчою і виконавчою владами, інших органів та інститутів громадянського суспільства, відокремлення її ресурсного забезпечення (організаційного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового тощо), відокремлення її специфічної предметної і територіальної компетенції.
Незалежність суду, як органу судової влади, знаходить своє вираження через правовий статус суду, його повноваження, доступність, можливість самостійного прийняття ним обов’язкового рішення, яке стосується як юридичних чи фізичних осіб, так і органів державної влади. Такий підхід дослідження незалежності суду випливає з системного методу, суть якого полягає в необхідності аналізу того чи іншого явища не ізольовано, а через його зв’язок з іншими елементами системи. З точки зору змісту незалежності самих суддів, її можна найточніше визначити через їх права та обов’язки при розгляді конкретних справ, через їх взаємовідносини з органами державної влади, їх посадовими особами та іншими суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності. Тому незалежність суддів, яка в кінцевому підсумку забезпечується цілим рядом гарантій, можна розглядати як складову частину, один з можливих засобів досягнення незалежності самого суду в системі інших органів державної влади.
Поняття судова влада і суддівська незалежність також взаємопов’язані, адже говорити про незалежність суддів і підкорення їх тільки закону поза поняттям судової влади неможливо. Не може бути залежної судової влади і незалежного судді (не мається на увазі його залежність від закону). Незалежність суддів є легітимною тільки в процесуальній діяльності носіїв судової влади, при виконанні ними обов’язків при здійсненні правосуддя і не виходить за цю сферу. Таким чином, можна