в) затриманий тимчасово захворів тяжкою хворобою і не може брати участі в слідчих діях.

Якщо запобіжний захід обрано щодо підозрюваного, то в такому разі обвинувачення має бути пред'явлено не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу, або запобіжний захід відміняється.

До обвинуваченого або підозрюваного може бути вжито тільки один із вказаних в законі запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про застосовування запобіжного заходу, слід враховувати також тяжкість вчиненого злочину, особистість обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, сімейний стан.

Слід брати до уваги обтяжуючі та пом'якшуючі обставини, ступінь суспільної небезпечності злочину.

Особистість обвинуваченого (підозрюваного) характеризують, зокрема, його минула діяльність, тяжкість інкримінує-мого злочину, наявність або відсутність певних занять, постійного місця проживання тощо.

Вік, здоров'я, сімейний стан обвинуваченого (підозрюваного) також можуть суттєво вплинути на обрання конкретного запобіжного заходу. До неповнолітніх, осіб похилого віку, тяжко хворих, вагітних жінок, годуючих та одиноких матерів, багатодітних батьків взяття під варту, як правило, не застосовується.

Питання про наявність достатніх підстав для застосування запобіжного заходу вирішує в кожному конкретному випадку особа, яка провадить розслідування у справі, прокурор та суд, беручи до уваги, зокрема, дані про те, що у обвинуваченого немає постійного місця проживання або постійних занять, що він намагався схилити свідків або потерпілих до давання невірних показань, знищити документи, предмети, які можуть стати речовими доказами, що він замислює або готує новий злочин.

Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор та суд мають право, але не зобов'язані вжити запобіжний захід. Визнавши непотрібним його обрання, а також за відсутності підстав для його застосування, вони обмежуються відібранням у обвинуваченого письмового зобов'язання про явку [10, c. 64]. Це зобов'язання не є запобіжним заходом, і постанови про його відібрання виносити не потрібно. У разі порушення такого зобов'язання щодо обвинуваченого можуть бути застосовані привод або запобіжний захід.

Про застосування запобіжного заходу особа, яка провадить дізнання, слідчий і прокурор виносять мотивовану постанову, а суд - ухвалу, або ж це питання вирішується у вироку.

Юридичною підставою обрання запобіжного заходу є постанова слідчого, органу дізнання та прокурора або ухвала суду, винесені у відповідності з законом. Законним таке рішення буде тоді, коли воно винесене за порушеною кримінальною справою особою, яка провадить кримінальну справу, за наявності вищеописаних фактичних підстав.

Про застосування запобіжного заходу складається постанова з додержанням правил КПК України. У постанові вказуються прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце народження обвинуваченого, вчинений ним злочин, стаття кримінального закону, яка передбачає відповідальність за даний злочин, обраний запобіжний захід та підстави його обрання. Постанова про обрання запобіжного заходу об'являється обвинуваченому під розписку. У разі його відмови розписатися слідчий робить відмітку про це на постанові.

Запобіжні заходи відрізняються від покарання за такими ознаками:

1. Запобіжний захід обирається щодо підозрюваного або обвинуваченого, які ще не визнані винними, але за умови, що доведено наявність в їх діях складу злочину. Покарання застосовується за вироком суду до особи, визнаної в суді винною у вчиненні злочину.

2. Запобіжний захід переслідує мету створення умов для здійснення правосуддя. Покарання має за мету виправлення, перевиховання засудженого та кару за вчинене діяння.

3. Запобіжний захід - захід примусу, обраний слідчим, органом дізнання або прокурором на різних стадіях процесу для того, щоб перешкодити спробам обвинуваченого приховатися від слідства та суду, заважати правосуддю. Покарання - акт правосуддя. Воно призначається судом і тільки за вироком суду.

4. Запобіжний захід завжди пов'язаний з обмеженням свободи пересування обвинуваченого або підозрюваного. Покарання може бути і не пов'язане з обмеженням свободи пересування людини (штраф) [14, c, 159].

РОЗДІЛ 2.

ВИДИ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ ЗА ПРОЕКТОМ КПК УКРАЇНИ

Відповідно до статті 126. проекту КПК України запобіжні заходи застосовуються особою, яка здійснює дізнання, слідчим, прокурором, судом, суддею до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою забезпечити його перебування в тому місці, де здійснюється провадження у справі, запобігти спробам ухилитися від дізнання, досудового слідства і суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень [7].

Запобіжні заходи застосовуються за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений може ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, заняття, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Якщо немає підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов’язання про явку на виклик особи, яка здійснює дізнання, слідчого або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.

Запобіжними заходами за проектом КПК України є:

1) підписка про невиїзд;

2) особиста порука;

3) передача неповнолітнього під нагляд;

4) передача під нагляд командування військової частини;

5) застава;

6) відсторонення від посади;

7) передача під нагляд міліції;

8) домашній арешт;

9) взяття під варту.

На особу, щодо якої обрано один із запобіжних заходів, передбачених пунктами 1-8 статті проекту КПК України, покладаються такі обов’язки:

1) не ухилятися від слідства і суду та з’являтися у призначений час за викликом особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду;

2) не ухилятися від виконання процесуальних рішень;

3) не перешкоджати встановленню істини у справі;

4) не вчиняти злочини.

На особу, щодо якої обрано один із запобіжних заходів,