1) про звільнення затриманого - якщо не підтвердилася підозра у вчиненні злочину або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених статтею проекту КПК;

2) про обрання затриманому запобіжного заходу у вигляді передачі під нагляд міліції, відсторонення від посади, застави, домашнього арешту, або у вигляді підписки про невиїзд, особистої поруки, передачі неповнолітнього під нагляд, передачі під нагляд командування військової частини і його звільнення з-під варти;

3) про обрання затриманому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Якщо для обрання затриманій особі запобіжного заходу є необхідність додатково вивчити дані про особу підозрюваного, обвинуваченого чи з’ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, слідчий суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого – до п’ятнадцяти діб, про що виноситься постанова.

У випадках оскарження затримання до суду скарга затриманого начальником місця утримання затриманих негайно передається слідчому судді і розглядається ним одночасно з поданням про обрання запобіжного заходу у вигляді передачі під нагляд міліції, відсторонення від посади, домашнього арешту чи взяття під варту. Якщо подання не надійшло або коли така скарга надійшла до суду після закінчення 72-годинного строку, скарга на затримання розглядається слідчим суддею протягом п’яти діб із часу її надходження до суду. Розгляд скарги здійснюється з додержанням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Звільнення затриманого здійснюється начальником місця утримання затриманих за постановою слідчого судді, прокурора, слідчого, начальника органу дізнання, особи, яка здійснює дізнання. Постанова про звільнення виконується негайно після надходження її в місця утримання затриманих.

На постанову слідчого судді, винесену ним у відповідності з вимогами частин другої і третьої цієї статті, може бути внесено апеляцію прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, її захисником, законним представником. Надходження апеляції не зупиняє виконання постанови.

У стадії досудового розслідування справи щодо особи, яка не затримувалася, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, особистої поруки, передачі неповнолітнього під нагляд, передачі під нагляд командування військової частини, застави обирає особа, яка здійснює дізнання, чи слідчий.

Якщо особа, яка здійснює дізнання, чи слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді передачі під нагляд міліції, відсторонення від посади, домашнього арешту чи взяття під варту, він входить із відповідним поданням, погодженим із прокурором, до слідчого судді [2, c. 17-18].

Одержавши подання, слідчий суддя не пізніше, ніж через три доби після його надходження розглядає його, вивчає отримані матеріали, опитує підозрюваного чи обвинуваченого, якого доставляє особа, яка здійснює дізнання, слідчий, при необхідності заслуховує особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з’явився, після чого в залежності від наявності до того підстав виносить постанову:

1) про відмову у обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання немає підстав;

2) про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді передачі під нагляд міліції, відсторонення від посади, домашнього арешту чи взяття під варту, або у вигляді підписки про невиїзд, особистої поруки, передачі неповнолітнього під нагляд, передачі під нагляд командування військової частини, застави.

Якщо для обрання запобіжного заходу є необхідність додатково вивчити дані про особу підозрюваного, обвинуваченого чи з’ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, слідчий суддя вправі відкласти розгляд цього питання на строк до десяти діб і вжити заходів, спроможних забезпечити на цей період його належну поведінку. Якщо у поданні ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, слідчий суддя вправі затримати підозрюваного, обвинуваченого на цей строк.

Подання може бути розглянуто у відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у випадку, передбаченому статтею проекту КПК.

При розгляді подання про взяття під варту особи, яка перебуває на волі, слідчий суддя вправі своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого і доставку його в суд під вартою. Затримання в цьому випадку не може продовжуватися більше сімдесяти двох годин, а в разі, коли особа перебуває за межами населеного пункту, в якому діє суд, – не більше сорока восьми годин із моменту доставки затриманого в цей населений пункт.

Повторне звернення до суду з клопотанням про взяття під варту однієї і тієї ж особи по тій самій справі після винесення слідчим суддею постанови про відмову у обранні цього запобіжного заходу можливе лише при виникненні нових обставин, які підтверджують необхідність взяття особи під варту.

На постанову слідчого судді, винесену ним у відповідності з вимогами частини третьої цієї статті, може бути внесено апеляцію прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, її захисником, законним представником. Надходження апеляції не зупиняє виконання постанови [15, c. 403].

Постанова слідчого судді про взяття під варту підозрюваного, обвинуваченого виконується особою, яка здійснює дізнання, слідчим, у провадженні якого знаходиться справа. У необхідних випадках вони вправі доручити виконання постанови органу внутрішніх справ. Примірник постанови направляється разом з особою, взятою під варту, у відповідне місце попереднього ув’язнення для виконання.

ВИСНОВОК

Отже, примусові заходи застосовують тільки тоді, коли авторитету закону для учасників кримінального процесу виявляється недостатньо.

Заходи процесуального примусу поділяють на запобіжні та інші.

Чинна система запобіжних заходів забезпечує можливість ситуативного підходу до їх застосування в практиці досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ.

Загальною метою