Під об'єктом природно-заповідного фонду України визнаються ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, які повністю або частково вилучаються з господарського використання.

До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Суперечлива ситуація при квалiфiкації за ст. 246 КК виникає при диференціації лiсу на сухостiйний і сироростучий. Те, що незаконна порубка сироростучого (ростучого) лісу підпадає під ознаки даного злочину сумнівiв не викликає, а із сухостоєм є певні непорозуміння. Деякі автори (П. Повелщина, Г. Вольфман, В. Навроцький) відстоюють думку, що незаконна порубка сухостійних дерев і чагарників не містить ознак злочину, передбаченого ст. 246 КК. Сухостій, бурелом, хмиз, пеньки не можуть бути визнанi предметом аналiзованого злочину, оскiльки вони втратили бiльшу частин своiх біологічних функцій, Істотно не впливають на інші елементи природного середовища[31;с.86].

Отже, не визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 246, трава, очерет, пеньки, хмиз — мертві стовбури дерев або їх частин, якi лежать на поверхні ґрунту (вітровал, бурелом, снiговал, сніголам тощо). За наявності для цього підстав порушення порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів i здiйснення побічних лiсових користувань може квалiфiкуватись за ст. 356 як самоправство.

Дерева — це багаторiчнi рослини з чiтко вираженим твердим стовбуром з гiлками, якi утворюють крону. Дерева вiдiграють головну роль у формуваннi лiсових бiоценозiв, становлять основу ландшафту у лiсових зонах. Чагарники — це багаторiчнi рослини, якi у дорослому станi не мають головного стовбура (стебло чiтко виражене лише у перший рiк життя), iз деревоподiбними гiлками, якi починають рости з поверхнi ґрунту.

Протиправне заволодіння заготовленим чи складованим лiсом, а також незаконна порубка з корисливою метою дерев i чаrарникiв у розсадниках, ботанiчних i зоологiчних садах, квітникарських господарствах за наявності пiдстав утворює склад відповідного злочину проти власності.

Предметом злочину не визнаються деревостани, якi хоч i утворюють певну бiологiчну сукупнiсть, але ростуть поза межами лiсового фонду. До останнього не належать: а) усi види зелених насаджень у межах населених пунктiв, якi не вiднесенi до категорiї лiсiв; б) окремi дерева i групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних i садових дiлянках.

1.2. Об’єктивна сторона

З об'єктивної схорони злочин виражається у незаконнiй порубці дерев i чагарникiв.

Пленум ВСУ у своїй Постанові „Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля” від 10.12.2004 року роз’яснив, що кримінальна відповідальність за незаконну порубку лісу настає у випадках, коли остання здійснювалася з порушенням нормативних актів, які регулюють порядок порубки дерев і чагарників, у лісах, захисних та інших лісових насадженнях (якщо при цьому заподіяно істотну шкоду), або в заповідниках чи на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.

Зокрема, визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

У справах про злочини, відповідальність за які передбачена ст. 246 КК, шкода визнається істотною, коли:

були знищені певні види дерев у тій чи іншій місцевості; погіршилися породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості лісу;

виникли труднощі у відтворенні заліснення в певній місцевості; знизилась якість атмосферного повітря;

змінились ландшафт місцевості, русло річки; сталась ерозія ґрунту;

Якщо внаслідок незаконної порубки дерев, чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав несе відповідальність за статтями 64-67 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Порубка дерев і чагарників на територіях, не віднесених до лісового фонду (ст. 4 Лісового кодексу України), не тягне відповідальності за ст. 246 КК. За наявності відповідних підстав такі дії можуть бути кваліфіковані як крадіжка, самоправство тощо.

Заволодіння деревами, зрубаними та підготовленими до складування або вивезення, залежно від обставин справи слід кваліфікувати за відповідними частинами ст. 185 КК або іншими статтями, якими передбачено відповідальність за вчинення злочинів проти власності.

Під порубкою (рубкою) слiд розумiти відокремлення дерева або чагарника від кореня чи від землі. При цьому не має значення, в який спосіб із допомогою якого знаряддя було здійснено відокремлення — зрубування, спилювання викорчовування тощо. До того ж в літературі досить справедливо відмічається, що під ознаки злочину, передбаченого ст. 246 КК, підпадають дiяння, якi полягають у пошкодженні дерев і чагарників до ступеня припинення росту. Поняття такого пошкодження дерев міститься в Правилах відпуску деревини на пнi в лiсах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р № 1378 до пошкоджених до ступеня припинення росту належать дерева з переламаним стовбуром, обідраною корою понад 30 відсотків його периметра (незалежно від довжини за висотою стовбура), обшморганою корою понад половину довжини, обідраними та зламаними