До категорії пошкоджених до ступеня неприпинення росту належать дерева з обломом вершин або обшморгом крони від 1/3 до 1/2 її довжини, обдиром кори від 10 до 30 відсотків периметра стовбура незалежно від його довжини за висотою стовбура, обдиром та обломом скелетних коренів від 1/4 до 1/2 периметра стовбура, обламаними, обрубаними, обрізаними боковими гілками, а також дерева, що мають нахил, спричинений дією антропогенних факторів, до 30 відсотків від вертикальної осі, без відриву коренів.

До категорії знищених належать дерева та чагарники, зрубані без спеціального на те дозволу або за дозволом, але не ті дерева чи чагарники, не на тих ділянках, не в тій кількості, що передбачено дозволом.

Дія цієї такси не поширюється на культурні плодові дерева та чагарники, що зростають на земельних ділянках, переданих у власність або наданих у користування для індивідуального житлового і дачного будівництва, ведення особистого підсобного господарства та колективного садівництва.

Вирішуючи питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконною порубкою, істотною (оцiночне поняття), потрiбно у кожному конкретному випадку враховувати вартiсть, екологiчну цiннiсть (наприклад, занесення дерева або чагарника до Червоної книги України), кiлькiсть незаконно вирубаного лiсу, розмiр шкоди, завданої довкiллю й обчисленої за відповідними таксами. Якщо шкода судом не визнається iстотною, винна особа може бути притягнута до адміністративної вiдповiдальностi за ст. ст. 65, 65-1, 66 КАП.

При розгляді кримінальних справ про злочини проти довкілля судам належить встановлювати всі обставини, що підлягають доказуванню (ст. 64 Кримінально-процесуального кодексу України.

З'ясовуючи обставини вчиненого протиправного діяння, необхідно особливо ретельно перевіряти, чи є причинний зв'язок між ним і фактом заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, чи не зумовлені шкідливі наслідки факторами, що не залежали від волі підсудного (стихійне лихо, пожежа тощо).

Відповідальність за злочини проти довкілля настає і в тому разі, коли відповідні дії були вчинені у зв'язку з виробничою або іншою діяльністю.

РОЗДІЛ 2. СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОЧИНУ НЕЗАКОННА ПОРУБКА ЛІСУ

Суб’єкт злочину загальний. Тобто суб'єктом злочину, передбаченого ст. 246 КК, може бути особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. у випадку, коли посадові особи самостійно вчиняють незаконну порубку лісу або вступають у злочинні угоди з правопорушниками, вони повинні нести відповідальність за незаконну порубку і відповідний посадовий злочин.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Більш того суб’єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України, вимагає наявності прямого умислу. Тобто, особа повинна усвідомлювати, що її діяння суперечать вимогам законодавства і мають заборонений характер. До того ж, у складі даного злочину переважають корисливі мотиви. Говорячи про умисну форму вини, не слід виключати також можливість необережної форми вини щодо настання наслідків незаконної порубки. Вчиняючи даний злочин, особа може і не передбачати, що її діянням буде спричинена саме істотна шкода, хоча, відповідно до обставин, вона повинна була і могла це передбачити.

За суб’єктивною стороною можна також зробити відмежування незаконної порубки лісу від “Знищення або пошкодження лісових масивів” ст.245 КК., оскільки порубка передбачає лише умисну форму вини, а знищення або пошкодження лісових масивів може здійснюватись, як умисно так і необережно.

ВИСНОВКИ

Розглянувши весь вищевикладений матеріал можна зробити ряд висновків:

Родовим об’єктом злочинiв проти довкілля є така соцiальна цiннiсть, як оточуюче людину природне середовище, тобто довкілля, що характеризується станом екологiчної рiвноваги та екологiчної безпеки i уможливлює саме iснування людини.

Предметом злочинів проти довкілля є компоненти природного середовища - земля, її надра, вода, атмосферне повiтря, рослинний та тваринний свiт.

Об’єктивна сторона бiльшостi екологiчних злочинiв характеризується дією (Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду (ст.252), Незаконне полювання (ст.248), Незаконна порубка лісу (ст.246)), деяких - дiєю або бездiяльнiстю (Порушення ветеринарних правил (ст.251), Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст.253)); а злочину передбаченого ст. 254 Безгосподарське використання земель - бездiяльнiстю. Значна частина злочинів проти довкілля належать до злочинiв з формальним складом i є закiнченими в момент вчинення самого дiяння, деякi належать до злочинiв з матерiальним складом (Незаконна порубка лісу (ст.246), Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду (ст.252)) та формально- матерiальним складом (Незаконне полювання (ст.248), Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст.249)). Майже всi злочини проти довкілля виявляються у порушенні відповідних правил природокористування або охорони навколишнього природного середовища i диспозиції норм, що визначають ознаки таких злочинів, i для їх застосування необхідно звертатися до iнших нормативних актiв.

Суб’єктивна сторона більшості екологiчних злочинiв характеризується умислом або необережнiстю, деяких ( "Незаконна порубка лiсу", “Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду”, “Незаконне полювання”) - лише умослом.

Суб’єктами злочинів проти довкілля можуть бути особи, яким виповнилось на момент вчинення злочину 16 рокiв.

Окремi злочини можуть бути вчиненi лише спецiальним суб’єктом (злочин передбачений ч.2.ст. 244 "Порушення законодавства про континентальний шельф України", - лише iноземним громадянам, та інші: Порушення правил екологічної безпеки, Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення, Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення, Забруднення атмосферного повітря, Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту