Слід взяти до уваги, що наказом Міністерства охорони здоро-в'я України від 27 грудня 2001 р. № 528 затверджено нову Гігіє-нічну класифікацію праці за показниками шкідливості та неза-безпеченості факторів виробничого середовища, важкості та на-пруженості трудового процесу. Цю Гігієнічну класифікацію вве-дено в дію з 1 березня 2002 р. за винятком використання ЇЇ для атестації робочих місць. На підставі цього акта Міністерство пра-ці та соціальної політики України розробляє показники, за яки-ми надаються пільги і компенсації працівникам, зайнятим на ро-ботах із шкідливими та важкими умовами праці. Одночасно втра-тив чинність наказ МОЗ України від 31 грудня 1997 р. № 38, яким було затверджено попередню гігієнічну класифікацію.

За особливий характер праці додаткова відпустка до 35 ка-лендарних днів надається у двох випадках. По-перше, окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або ви-конується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я. Перелік таких робіт вказано у Списку виробництв, робіт, професій і по-сад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконуєть-ся в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, затвердженому Кабі-нетом Міністрів України 17 листопада 1997 р. за № 1290. При цьому конкретна тривалість додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим дого-вором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Особливі природні географічні й геологічні умови праці властиві гірським населеним пунктам. Згідно із Законом України "Про статус гірських населених пунктів України" від 15 лютого 1995 р. (Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 9. — Ст. 58) це міста, селища міського типу, сільські населені пункти, розташовані на висоті 500 м над рівнем моря, що мають недо-статньо розвинену сферу застосування праці, систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність. Для таких місць характерні складні кліматичні умови, робота в яких дає право на додаткову відпустку. Перелік населених пунктів, яким надано статус гірських, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995р. №647 (зі змінами і доповненнями) (ЗП України. — 1996. — № 1. — С. 1).

По-друге, особливим характером праці вважається робота з ненормованим режимом праці. Додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів надається працівникам з ненормованим робочим днем згідно зі списками посад, робіт та професій, визна-чених колективним договором, угодою. Така відпустка надаєть-ся як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруже-ності, складність і самостійність у роботі, необхідність періодич-ного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу (див. Рекомендації щодо порядку надання праців-никам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпу-стки за особливий характер праці: Затверджені наказом Міні-

стерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7 (зі змінами, внесеними наказом Мінпраці та соціаль-ної політики України від 5 лютого 1998 р. № 18) // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. — 1997. — № 12. — С. 27—28; 1998. — № 3. — С. 38).

Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основ-ну відпустку на одній підставі, обраній працівником. Порядок на-дання додаткової відпустки з кількох підстав встановлено поста-новою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додат-кові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці". Щорічні додаткові відпустки з кількох підстав надаються працівникам, професії та посади яких встановлено у цих списках позначкою "1".

За бажанням працівника щорічні додаткові відпустки можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або ок-ремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної та додат-кових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних, гірничих роботах, 69 ка-лендарних днів. Щорічні основна та додаткові відпустки нада-ються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були вико-ристані, як правило, до закінчення робочого року.

Законодавством також передбачаються й інші підстави для надання додаткових відпусток. Зокрема, за тривалий стаж робо-ти. Державним службовцям, які мають стаж роботи в держав-них органах більше 10 років, надається додаткова відпустка три-валістю до 15 календарних днів. Суддям надається додаткова відпустка тривалістю 15 календарних днів за стаж роботи по-над 10 років тощо.

Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку,

включає: 1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах не-повного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; 2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалося місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час опла-ченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільнен-

ням або переведенням на іншу роботу) (наприклад, згідно зі ст. 12 Закону України "Про колективні договори і угоди" особи, які бе-руть участь в переговорах як представники сторін, а також спеціа-лісти, запрошені для участі в роботі комісій, на період переговорів та підготовки проекту звільняються від основної роботи зі збере-женням середнього заробітку та включенням цього часу до трудо-вого стажу); 3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася