Трудове право: Гарантійні виплати працівникам
ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ГАРАНТІЙНІ ВИПЛАТИ ПРАЦІВНИКАМ ТА ПОРЯДОК ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
1.1. Гарантійні виплати для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків
1.2. Гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість
1.3. Гарантії і компенсації при службових відрядженнях
1.4. Гарантії для працівників, що направляються на підвищення кваліфікації
1.5. Гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу
1.6. Гарантії для донорів
1.7. Гарантії для працівників — авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ВИДИ ГАРАНТІЙНИХ ДОПЛАТ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Законодавство України передбачає широкий набір доплат і надбавок до основної заробітної плати працівників, що дає змогу суттєво підвищити її рівень.
Призначення надбавок з основної оплати праці полягає в тому, щоб стимулювати працівників: до підвищення ділової кваліфікації і зростання майстерності; тривалого виконання трудових обов'язків у певній сфері трудової діяльності. За допомогою доплат, як правило, компенсуються підвищена інтенсивність і напруженість праці.
У Додатку до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями України на 2005—2006 міститься Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників об'єднань, підприємств і організацій, що мають міжгалузевий характер. Конкретні доплати і надбавки на підприємстві встановлюються в колективному договорі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" також передбачено доплати, надбавки і підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати).
Зокрема, законодавством передбачено такі надбавки: за високу професійну майстерність; надбавка за стаж за спеціальністю або винагорода за вислугу років (в окремих галузях промисловості); на підприємстві надбавки за вислугу років або одноразові винагороди (на підставі ст. 19 Закону України "Про підприємства в Україні"); надбавка за вислугу років державним службовцям; надбавка за вислугу років і класні чини прокурорським працівникам (ст. 49 Закону України "Про прокуратуру"); надбавки за вислугу років і доплати за кваліфікаційні чини суддям (ст. 44 Закону України "Про статус суддів"); надбавки за вислугу років працівникам органів контрольно-ревізійної служби, які здійснюють державний контроль за витрачанням бюджетних коштів; надбавки за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти (ст. 57 Закону України "Про освіту"; Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р № 78) та ін.
Завданням даної роботи буде висвітлення основних видів гарантійних виплат працівникам, передбачених чинним законодавством України.
РОЗДІЛ 1.
ОСНОВНІ ГАРАНТІЙНІ ВИПЛАТИ ПРАЦІВНИКАМ ТА ПОРЯДОК ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
1.1. Гарантійні виплати для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків
Відповідно до ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», надаються гарантії та пільги згідно з цими законами.
За правилом статті 119 КЗпП, якщо законодавством передбачена можливість виконання працівниками державних або громадських обов'язків у робочий час за основною роботою, вони мають право на збереження місця основної роботи та середнього заробітку [9].
Така гарантія, як збереження середнього заробітку, є по суті гарантійною виплатою, що передбачає забезпечення працівника грошовою сумою у середньому розмірі доходу, який би він отримав, виконуючи свої трудові обов'язки. Ці суми за певними ознаками тісно пов'язані із поняттям заробітної плати — здійснюються із фонду оплати праці підприємства, установи, організації, де працює працівник [7]. Їх розмір визначається з урахуванням змісту та обсягу роботи, яку працівник міг би виконати згідно зі своєю трудовою функцією. Однак виплати у розмірі середнього заробітку за правовою природою не вважаються заробітною платою, яка є винагородою за реально виконану роботу. Вони характеризуються як грошові суми, що їх виплачують працівникам за час, коли вони не виконували трудових обов'язків з поважних причин, з метою попередження втрат у заробітній платі, що виникли не з їх вини. У спеціальних нормах може передбачатись виплата середнього заробітку за рахунок коштів, що виділяються саме для виконання цих обов'язків за місцем їх здійснення. У низці законодавчих актів такі виплати визначаються як оплата праці за виконання відповідних суспільно корисних обов'язків, розмір якої встановлюється у розмірі середньої заробітної плати працівника за основним місцем роботи або не нижче цього розміру.
У сучасний період для визначення розміру середнього заробітку за час виконання працівником державних та громадських обов'язків застосовуються правила, передбачені у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р. (із змінами). Його чинність поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.
Передбачений цим Порядком механізм обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час, виплати вихідної допомоги, збереження середньої заробітної плати вивільненим працівникам на встановлений чинним законодавством період їх працевлаштування, службових відряджень, направлення працівників на обстеження до медичних закладів, звільнення працівників-донорів від роботи, залучення працівників до виконання військових обов'язків тощо.
Період, за який обчислюється середня заробітна плата у випадках її збереження, становить