При впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка або раціоналізаторської пропозиції на іншому підприємстві, в установі, організації за працівниками зберігається посада за місцем постійної роботи, а робота по впровадженню винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції оплачується за погодженням сторін у розмірі не нижче середнього заробітку за місцем постійної роботи.

Відносини, що випливають із права на інтелектуальну власність, регулюються в Україні широким колом нормативно-правових актів. Законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції 1 червня 2000 р. та «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 p., Указом Президента України «Про тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій» № 479/92 від 18 вересня 1992 p. встановлено механізм захисту прав на інтелектуальну власність, передбачено заходи щодо дотримання цивільно-правових інтересів авторів стосовно зазначених об'єктів, порядок користування відповідними правами щодо службового винаходу (корисної моделі тощо) роботодавцем та працівником—автором. Згідно з термінологією Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» службовий винахід (корисна модель) — це винахід (корисна модель), створений працівником.

Зокрема, п. З ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» зазначено обов'язок роботодавця у чотирьохмісячний термін від дати одержання від винахідника письмового повідомлення про створений ним винахід (корисну модель) укласти з винахідником договір щодо розміру та умови виплати йому винагороди і (або) іншої вигоди. Статтею 28 цього Закону передбачено також права власника патенту передавати право власності на підставі окремого договору, укладати ліцензійні договори [5]. Аналогічні положення передбачені в Законі України «Про охорону прав на промислові зразки». В зазначених угодах цивільно-правового характеру, а також у трудовому договорі за домовленістю сторін можуть визначатись відповідні правові гарантії для автора [6].

Статтею 126 КЗпП передбачається ряд гарантій безпосередньо для працівників — авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків або раціоналізаторських пропозицій, які беруть участь у їх впровадженні. В залежності від обставин впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків або раціоналізаторських пропозицій встановлюється відповідний механізм забезпечення трудових прав автора. Якщо автор бере участь у впровадженні зазначених об'єктів інтелектуальної власності за місцем основної роботи (на умовах трудового договору), він може повністю або частково бути звільненим від основної виробничої функції. У цьому випадку за ним зберігається право на отримання виплати у розмірі середньомісячного заробітку, який обчислюється згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р. за останні два календарні місяці. Зі статті 126 КЗпП випливає також право автора на збереження у цьому випадку його місця роботи (посади), а також всі передбачені трудовим законодавством, локальними актами та трудовим договором права — на щорічну відпустку, збереження трудового стажу тощо.

Працівник може брати участь у впровадженні винаходів, корисних моделей, промислових зразків або раціоналізаторських пропозицій за місцем основної роботи у неробочий час. У цих випадках сторони визначають умови виконання такої роботи за взаємною домовленістю.

У випадку, коли для впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків або раціоналізаторських пропозицій автор виїжджає до іншого населеного пункту, в залежності від строку, на який працівник виїжджає, йому можуть встановлюватися гарантії і компенсації, передбачені законодавством про службові відрядження або переїзд на роботу в іншу місцевість.

Якщо при цьому власник (або уповноважений ним орган) як сторона трудового договору не змінюється, то всі виплати, інші гарантії подаються працівнику за постійним місцем роботи [12].

Частина друга статті 126 КЗпП встановлює також гарантії для працівника за умови впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків або раціоналізаторських пропозицій, автором яких він є, на іншому підприємстві, в установі, організації. У цих випадках за працівником зберігається місце основної роботи (посада). Оплата роботи із проведення впровадження здійснюється у розмірі не нижчому середньомісячного заробітку, який встановлюється за погодженням сторін за місцем впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків або раціоналізаторських пропозицій за укладеною між ними угодою (строковим трудовим договором або цивільно-правовою угодою).

Якщо ж така робота виконується працівником за основним місцем роботи у неробочий час, умови її здійснення встановлюються за домовленістю сторін.

Збереження попередніх розцінок при впровадженні винаходів, корисних моделей, промислових зразків чи раціоналізаторських пропозицій для працівників, які їх створили, передбачено ст. 91 Кодексу законів про працю України.

З автором винаходів, корисних моделей, промислових зразків або раціоналізаторських пропозицій, який не перебуває у трудових відносинах, може укладатись строковий трудовий договір на період їх впровадження. Умови такого договору визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють трудову діяльність у відповідній сфері виробництва, на конкретній посаді, а також домовленістю сторін.

РОЗДІЛ 2.

ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ВИДИ ГАРАНТІЙНИХ ДОПЛАТ

Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому самому розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпП).

Праця працівників молодше вісімнадцяти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням