Розміри компенсації, порядок їх виплати та надання гарантій особам, зазначеним у частинах другій і третій цієї статті, а також гарантії і компенсації особам при переїзді їх в іншу місцевість у зв'язку з направленням на роботу в порядку розподілу після закінчення навчального закладу, аспірантури, клінічної ординатури або в порядку організованого набору, встановлюються законодавством.

Передбачені статтею 120 КЗпП гарантії для працівників при переїзді їх для виконання трудової діяльності в іншу місцевість мають здебільшого компенсаційний характер, встановлюються у формі компенсаційних виплат. Ці суми виплачують працівникам з метою відшкодування матеріальних витрат та витрат робочої сили (фізичних і розумових здібностей працівника) у зв'язку з виконанням ними трудових обов'язків. При переїзді на роботу в іншу місцевість працівникам мають виплачуватись суми відшкодування вартості проїзду працівника і членів його сім'ї, витрат по перевезенню майна, добових за час перебування в дорозі.

Крім того, норма цієї статті зазначає такі гарантійні виплати, як одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає, та заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про оплату праці» Кодексом законів про працю України передбачено мінімальні гарантії. Щодо забезпечення додаткових гарантій сторони трудових правовідносин можуть домовитись самостійно. Усі виплати сум компенсації забезпечує те підприємство, установа або організація, до яких переводиться, направляється або до яких приймається працівник [4].

Загальні положення щодо видів компенсацій та механізму їх виплати містить постанова Кабінету Міністрів України № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» від 2 березня 1998 р. У цьому нормативно-правовому акті зазначено, що під іншою місцевістю розуміється інший населений пункт стосовно місця розташування підприємства (установи, організації), в якому працював працівник до переведення.

Будь-яке переведення передбачає зміни у правовому статусі працівника, що здійснюються шляхом встановлення інших необхідних умов трудового договору. Переведення на роботу в іншу місцевість стосується випадків, коли змінюється місцезнаходження роботи працівника у зв'язку із переміщенням підприємства, установи, організації в інший населений пункт чи дорученням роботи в іншому відносно місця знаходження роботодавця населеному пункті. Такі переведення можуть здійснюватись особою або органом, яким надано право прийняття та звільнення з роботи, але у будь-якому випадку за згодою працівника.

Кабінетом Міністрів України у вищезазначеній постанові встановлено, що працівникам у зв'язку з переведенням їх на іншу роботу в іншу місцевість вартість проїзду працівника і членів його сім'ї (крім випадків, коли власник або уповноважений ним орган надає для цього відповідні засоби пересування), добові працівнику за кожний день перебування в дорозі виплачуються у порядку і в розмірах, встановлених законодавством для відряджень. Компенсуються також витрати на перевезення майна залізничним, водним і автомобільним транспортом (загального користування) або повітряним транспортом (при відсутності зазначених видів транспорту).

Така гарантія, як одноразова допомога, встановлюється для працівника у розмірі його місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім'ї, який переїжджає, у розмірі 25 відсотків одноразової допомоги самого працівника. Якщо працівник переводиться або приймається на роботу на строк не більш одного року, а сім'я з ним не переїжджає, за погодженням сторін замість виплати одноразової допомоги йому можуть відшкодовуватися витрати, пов'язані з тимчасовим проживанням на новому місці. Розмір відшкодування витрат не повинен перевищувати 50 відсотків розміру добових.

Іншою гарантією для працівника у зазначених випадках є виплата йому заробітної плати за дні підготовки до переїзду і влаштування на новому місці проживання, але не більш як шість днів, а також за час перебування в дорозі виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи. Якщо заздалегідь точно визначити розмір належних працівникові сум компенсації неможливо, то за згодою сторін виплати провадяться у формі авансу з подальшою компенсацією працівникові здійснених ним витрат. На умовах, передбачених трудовим договором, працівникам, які переїхали в іншу місцевість у зв'язку з переведенням їх на роботу, і членам їх сімей надається житлове приміщення [14].

Передбачені ч. 2 ст. 120 КЗпП та постановою Кабінету Міністрів України № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» від 2 березня 1998 р. гарантії встановлюються також для працівників, які прийняті на роботу в іншу місцевість, тобто уклали трудовий договір, умовою якого є переїзд в іншу стосовно їх постійного місця проживання місцевість. Попередня домовленість про таку умову є обов'язковою у цьому випадку.

Види гарантій і суми компенсації працівникам, які переїжджають у зв'язку з прийняттям їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, такі самі, як і працівникам, які переводяться на роботу в іншу місцевість. Однак одноразова допомога цим працівникам може виплачуватися тільки за погодженням сторін.

Окремою підставою для встановлення відповідних гарантій працівникам є такий юридичний факт, як направлення на роботу в іншу місцевість в порядку розподілу після закінчення навчального закладу, аспірантури, клінічної ординатури або в порядку організованого набору. Встановлення гарантій і компенсацій у цьому випадку частина четверта статті 120 КЗпП покладає на спеціальне законодавство.

Зокрема, постанова Кабінету Міністрів України «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» поширює на цей вид переїзду на роботу гарантії, передбачені для