Помилка в КП України

ПЛАН

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ ПОМИЛКИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

2. ФАКТИЧНА ПОМИЛКА

2.1. Помилка щодо об'єкта посягання

2.2. Помилка щодо предмету посягання

2.3. Помилка щодо засобів вчинення злочину

2.4. Помилка щодо кваліфікуючих ознак злочину

2.5. Помилка щодо особи потерпілого

2.6. Помилка щодо наслідків злочинного діяння

2.7. Помилка щодо причинного зв'язку

3. ЮРИДИЧНА ПОМИЛКА

3.1. Помилка щодо протиправності вчинюваних дій

3.2. Помилка щодо кваліфікації злочину

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

В основі матеріалістичного розуміння вини лежить теорія відображення, яка виходить з того, що людська свідомість не тільки може сприймати зовнішній світ, але і може бути регулятором діяльності, направленої на зміну існуючої реальності. «Дії зовнішнього світу на людину відображаються в її голові у вигляді відчуттів, думок, спонукань, вияву волі, словом - у вигляді «ідеальних прагнень» і в цьому вигляді вони стають «ідеальними силами».

В той же час при сприйнятті природи, соціальних явищ «відображення може бути приблизною копією відображуваного, але про тотожність тут говорити немає сунсу». Деколи це відображення може бути неточним, помилковим. Якщо при здійсненні суспільно небезпечного діяння особа помиляється щодо його соціальних і правових властивостей, то така помилка може впливати на зміст і форму вини.

В кримінально-правовій літературі помилка визначається неоднаково Л. І. Коптякова, наприклад, розуміє помилку як помилку особи щодо фактичних і юридичних ознак вчиненого.

Б. С. Невський, А. А. Піонтковський, М Угрехелідзе під помилкою розуміють невірне, неправильне уявлення особи про фактичні або юридичні ознаки або властивості скоюваного діяння і його наслідки. Помилка розуміється і як невірна оцінка особою своєї поведінки.

Визначення соціально-психологічної природи помилки має безпосереднє значення для вирішення практичних питань. При розгляді поняття помилки, на наш погляд, треба виходити з філософських положень про істину і помилку.

Визначати помилку як невірне, неправильне уявлення особи щодо обставин скоєного не можна, бо дане визначення не враховує раціонального рівня. Розуміння як неправильної оцінки цих обставин не охоплює помилки чуттєвого рівня. Визначення поняття помилки повинне включати помилки обох рівнів.

Враховуючи зазначене, метою даної роботи буде з’ясування сутності помики у кримінальному праві України, її види та значення для кваліфікації діяння.

1. ПОНЯТТЯ ПОМИЛКИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Злочин - свідомий, вольовий акт. При здійсненні соціально значущих дій людина співвідносить конкретну дійсність з вже наявними в неї знаннями. Відбувається ніби повторне відображення дійсності, повторне її пізнання. Помилка ж при здійсненні соціально значущих дій свідчить про неправильне, спотворене відображення об'єктивної, раніше відомої дійсності в психіці особи. Іншими словами, помилка при здійсненні злочину є помилка не науково-історичного характеру в процесі первинного пізнання дійсності, а помилка психологічного характеру в процесі повторного пізнання, відображення цієї дійсності [n13, c. 158].

І та і інша помилка можлива тільки при відображенні дійсності, як в рамках первинного, так і повторного її пізнання Пізнання – складний процес. Він не протікає однолінійний і не зводиться лише до відчуття або сприйняття. «Від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики - такий діалектичний шлях пізнання істини, пізнання об'єктивної реальності. Відповідно до цього положення філософія виділяє два основні елементи, які утворюють пізнання, - чуттєве і раціональне.

На нашу думку, спотворення відображуваного у свідомості людини відбувається на якихось окремих рівнях пізнання, але в поєднанні чуттєвого і раціонального. Ті особливості процесу пізнання, які породжують помилки, що лежать в їхній основі, прийнято називати гносеологічним корінням помилки.

З'ясування генезису помилки особи при здійсненні злочину, розкриття її гносеологічного коріння необхідні для правильного визначення помилки в кримінальному праві. Юристів, як і представників інших наук, все більше цікавить не сама констатація якогось факту, а шлях його становлення. Ще Гегель писав, що «голий результат є труп, що залишив позаду себе тенденцію». Даний підхід дозволяє визначити і специфіку помилки при тому або іншому злочині, її вплив на форму і зміст вини, а зрештою, і на кримінальну відповідальність. З позицій логіко-гносеологічної характеристики чуттєвого і раціонального можна виділити помилку на рівні відчуття, сприйняття, уявлення і умовиводу.

Скоюючи те або інше суспільно небезпечне діяння, кожна людина по-своєму сприймає, оцінює факти, що спонукають її вчинити діяння. Це обумовлено як її психологічними і соціальними, так і біологічними особливостями. Зрештою один і той же предмет неоднозначно відображається свідомістю двох індивідів.

Першим ступенем пізнання є відчуття. Відчуття – це безпосередній зв'язок свідомості із зовнішнім світом, перетворення енергії зовнішнього подразнення у факт свідомості. Будучи безпосереднім зв'язком свідомості із зовнішнім світом, відчуття дає людині можливість пізнати лише окремі властивості і сторони об'єкта, які не розкривають його цілісну характеристику.

Наступним ступенем пізнання є сприйняття. В сприйнятті річ відображається в цілому, в єдності властивостей, зв'язків і відносин. Сприйняття з'являється тоді, коли відчуття, враження починають функціонувати не тільки як сума сигналів, а як їхня сукупність у вигляді окремого предмета.

Завдяки сприйняттю розширюється сфера відображення. За допомогою технічних засобів ще більше розширюються можливості сприйняття, перцептивні можливості органів чуття. «Звільнення» людини (завдяки використовуваним засобам, приладам) від необхідності біологічного пристосування органів чуття до навколишнього середовища призводить іноді до послаблення чутливості рецепторних органів. Всі ці особливості сприйняття, з одного боку, розширюють можливість більш глибокого і об'ємного відображення об'єктивної дійсності, з іншою - збільшують приблизність відображення. Крім того, внаслідок кількісного збільшення відображуваних властивостей і відносин збільшується вірогідність помилки.

Важливим є також те, що в сприйняття включається слово. Саме при сприйнятті всяка річ, крім прямого впливу на органи чуття, сприймається як предмет,