Можливий і безпосередній вплив соціальних чинників на процес відображення, на появу помилки. В таких випадках вони виступають як складова частина суто зовнішніх обставин, визначальних помилку. Причому безпосередній вплив соціальних чинників на появу помилки може бути двояким

а) Відносно індивідуально-визначеного суб'єкта соціальної діяльності. Наприклад, невчасність, неповнота або відсутність правової інформації для керівника, призначеного на якусь посаду, неознайомлення його з інструкціями і положеннями, правами і обов'язками, на основі яких йому належить діяти і які потрібно виконувати, призвели до того, що керівник не виконував покладені на нього обов’язки, помилково вважаючи, що його дії правильні.

б) Відносно індивідуально-невизначених суб'єктів. Цей безпосередній вплив соціального чинника на помилку може торкатися всіх суб'єктів відповідних відносин, тобто може бути загальним або торкатися окремих груп людей, сфери виробництва і т. д. Прикладом можуть служити щойно прийняті закони, якщо вони своєчасно не доведені до всіх громадян або якоїсь групи адресатів; неточно передана інформація засобами комунікації і т. д.

До зовнішніх чинників, крім соціальних обставин, які впливають на виникнення помилок, можна віднести час, місце, обстановку здійснення дії, погодні умови і т. д. Проте визначальними є соціальні чинники, саме вони в більшій мірі визначають кримінально-правову значущість тої або іншої помилки.

У свою чергу соціальне коріння помилки особи знаходиться в умовах її життя, в її бутті. Недбалість, неохайність, неакуратність, нервова квапливість, схильність замінювати справу дискусією, роботу - розмовами, схильність за все на світі братися і нічого не доводити до кінця є одна з властивостей «освічених людей», витікаючих зовсім не з їхньої поганої природи, тим менш зі злості, а зі всіх звичок життя, з обстановки їхньої праці, з перевтоми, з ненормального відокремлення розумової праці від фізичного і так далі тощо [n21, c. 64].

На нашу думку, з висловленого витікає, що помилка людини по своїй природі - складний феномен, обумовлений як соціальними, так і психобіологічними чинниками. І лише в комплексі вони розкривають помилку у всій її повноті.

2. ФАКТИЧНА ПОМИЛКА

Оскільки сама суспільна небезпека діяння визначається безліччю обставин, її складових, постільки і помилка особи а характері і ступені соціальної значущості скоюваних дій і наслідків від них може бути різною. Дана помилка відноситься до числа складних, «складових» помилок. Її кримінально-правове значення визначається тим, щодо якого елемента і як впливаючого на характеристику суспільної небезпеки діяння і його наслідків в особи було неправильне, помилкове уявлення або оцінка.

2.1. Помилка щодо об'єкта посягання

Першим у ряді обставин, що характеризують суспільну небезпеку діяння, є об'єкт посягання. З помилкою особи щодо об'єкта слідчо-судова практика зустрічається найбільш часто. Специфіка даної помилки полягає в тому, що вона виявляється в рамках умислу. Як правило, ця помилка не змінює форми вини і визначає лише зміст вини в рамках певної її форми. В цьому ракурсі вона впливає на юридичну оцінку дій винного. При всій, здавалося б, простоті цього питання в літературі висловлюються суперечливі думки. Немає єдиного вирішення його і в судовій практиці.

В кримінально-правовій літературі виділяються різні помилки в об'єкті. Все різноманіття форм вияву помилок зводиться до чотирьох варіантів. Проте не вказується, чому можна і потрібно виділяти саме їх.

Помилка особи в об'єкті посягання може бути щодо його характеристики і сфери, числа суспільних відносин, на які вона здійснює замах.

Помилка в якісній характеристиці об'єкта може бути тоді, коли: а) особа вважає, що вона заподіює шкоду, збиток, наприклад, особистій власності громадян, а фактично заподіює його державній власності. Така помилка найбільш часто зустрічається у справах про розкрадання, знищення майна, злочини проти особи і порядку управління; б) особа здійснює замах на такі суспільні відносини, які не охороняються нормами кримінального права, посягання не веде до настання суспільно небезпечних наслідків, хоча свідомістю суб'єкта передбачалося інше.

В кримінально-правовій літературі різновидом помилки в об'єкті другого виду вважають замах на непридатний і відсутній об’єкт. Навряд чи можна з цим погодитися. Річ у тому, що коли ми говоримо про об'єкт посягання, то маємо на увазі площину суспільних відносин [n19, c. 149]. Суспільні відносини - це не предмети матеріального світу, а типізовані форми зв'язку і взаємозв'язку між суб'єктами з приводу майна, матеріальних продуктів, духовних, культурних цінностей і ін. Суспільні відносини мають якісну характеристику, яка залежить не від індивідуальних властивостей, особливостей, положень предмета і якогось блага, на даний момент часу, а від соціально-економічної природи цього предмета. І якщо особа помиляється щодо індивідуальних властивостей, якостей предмета на даний момент, то це не є помилка в характері зв'язку, в об'єкті. В подібних випадках особа помиляється в предметі посягання. Така, помилка може свідчити лише про те, чи зазнав предмет зміни в рамках цих зв'язків і, отже, закінчено посягання чи ні у сфері даного об'єкта, тобто в рамках даних, а не інших суспільних відносин.

Якщо при здійсненні злочину предмет не зазнає зміни (через його відсутність, непридатність і т д.), ми говоримо, що тут особа не помилялася щодо властивостей суспільних відносин. Вона помилилась лише у властивостях предмета, з приводу якого можуть існувати і існують ці відносини Помилка щодо властивостей речі не є помилка в об’єкті.

До помилки особи щодо обсягу, сфери, числа об'єктів посягання можна віднести таку помилку, коли: а) особа вважає, що порушує лише одні суспільні відносини, що охороняються кримінальним правом, а фактично порушує ще і інші. Наприклад, особа вважає, що, займаючись приписками,