Це положення повинне застосовуватися тоді, коли особа, роблячи замах на державну власність, помилково вилучає приватне майно в незначних або дрібних розмірах.

Помилка особи щодо числа (сфер) об'єктів посягання іноді судами не враховується не тільки при розкраданні, але і по інших категоріях злочинів.

Кваліфікація є пізнання суті діяння. Без врахування всього змісту, який відображає сутність вини, неможливо встановити і сутність діяння в цілому.

Якщо помилка в об'єкті або в числі (сфері) об'єктів є в особи, яка вже раніше вчинила подібний злочин, наприклад, розкрадання, то скоєне кваліфікується за правилами повторності, а якщо діяння через помилку особи незакінчене, то воно кваліфікується як замах на здійснення злочину з урахуванням ознаки повторності. І оскільки помилка в числі (сфері) однорідних об'єктів завжди кваліфікується як ідеальна сукупність злочинів, ознака повторності буде присутня у всіх складах даної сукупності за умови однорідності злочинів [n10, c. 81].

В судово-слідчій практиці зустрічається помилка особи в числі (сфері) об'єктів посягання при співучасті. Загальновизнано, що якщо при здійсненні злочину в співучасті дії виконавця виходять за рамки змови співучасників, то за ексцес несе відповідальність тільки особа, що його допустила. Між співвиконавцями може мати місце і розподіл ролей.

Видом помилки в числі (сфері) об'єктів посягання є також помилка, при якій особа вважає, що вона впливає на декілька об'єктів, тоді як насправді постраждав один об'єкт

Оскільки одному з передбачуваних об'єктів шкоди не заподіяно, дії винного в частині помилки потрібно кваліфікувати як готування або непридатний замах. В цілому ж скоєне помилково потрібно кваліфікувати по сукупності – як закінчений злочин відносно того об'єкта, який був правильно відображений свідомістю винного, і незакінчений відносно того, який був помилково уявлений в його свідомості.

Отже, на нашу думку, помилка особи в об'єкті можлива тільки при визначеному умислі. Якщо ж особа діє з невизначеним умислом, то її свідомістю охоплюються різні сфери суспільних відносин, на які суспільно небезпечне діяння (злочин) може впливати. Широта уявлень щодо можливих об'єктів посягання зумовлює і обсяг кваліфікації цих дій, тобто необхідно ставити особі у вину фактично скоєне.

2.2. Помилка щодо предмету посягання

Видом помилки в рамках помилки особи щодо характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння є помилка в предметі посягання. Помилку в предметі посягання необхідно відрізняти від помилки в об'єкті. Остання є помилка особи щодо сфери суспільних відносин, їхніх властивостей і особливостей. При помилці ж в предметі відбувається спотворене, неправильне сприйняття, уявлення і оцінка матеріально виражених характеристик предметів в рамках тих суспільних відносин, на які особа робила замах.

Помилка в предметі посягання найбільш часто зустрічається у справах про розкрадання державного, колективного або приватного майна

Не можна, мабуть, погодитися повністю з М. Й. Коржанським в тій частині, що помилка в «однорідному предметі не впливає на кваліфікацію. В більшості випадків вона, дійсно, не має істотного кримінально-правового значення. Для кримінально-правової оцінки байдуже, наприклад, що замість мішка муки винний помилково викрадає мішок цукру. Кваліфікація при подібній помилці не зміниться. В тих же випадках, коли законодавець в рамках даного виду предмета посягання виділяє особливості предмета (наприклад, обсяг, розмір, суму) і пов’язує з цими особливостями міру кримінальної відповідальності, помилка в предметі впливає на кваліфікацію скоєного, якщо особливості предмета посягання охоплювалися свідомістю винного, але в дійсності шкода наступила не в рамках цих особливості, подібні дії необхідно кваліфікувати лише як замах на предмет із спеціальними ознаками [n4, c. 59].

Нерідко в судовій практиці зустрічається такий вид помилки в предметі, як посягання на відсутній предмет. За наявності подібної помилки дії винного кваліфікуються як замах. Такий підхід представляється правильним, оскільки він відображає і спрямованість умисних дій, і помилку особи.

Схожим з даним видом помилки є помилка в якостях предмета (в практиці і науці такі випадки називають «непридатний» об'єкт, «непридатний» предмет). Оскільки немає злочинного результату, який охоплювався свідомістю винного, скоєне слід було б кваліфікувати як замах на здійснення злочину. Проте в судово-слідчій практиці подібні дії кваліфікують іноді як закінчений злочин.

2.3. Помилка щодо засобів вчинення злочину

При здійсненні суспільно небезпечного діяння особа може помилятися щодо засобів здійснення злочину. Засоби злочину - це те, за допомогою чого і чим здійснюється вплив на предмети посягання.

Перш ніж розглянути питання про кримінально-правове значення помилки в засобах здійснення злочини, необхідно з'ясувати, чи тотожні поняття «спосіб» і «засіб» здійснення злочину.

Вважаємо, що «спосіб» і «засіб» здійснення злочину мають різне кримінально-правове значення. Іноді для суспільства не байдуже, яка форма здійснюваної діяльності. У зв'язку З цим спосіб як форма здійснення злочинів може впливати на характеристику суспільної небезпеки діяння, а тим самим - на його кваліфікацію і межі кримінальної відповідальності. Отже, і помилка щодо способу скоюваного діяння має аналогічне кримінально-правове значення

Цього не можна сказати про засоби здійснення злочину. Для кримінального права, у принципі, байдуже, вчинено, наприклад, вбивство «з допомогою отрути або пістолета. Подібна помилка в засобах не змінює сутності діяння і його кваліфікацію. Вона має кримінально-правове значення лише тоді, коли особа обирає такий засіб здійснення злочину, застосування якого не веде до настання злочинного результату. Тут має місце помилка щодо якісної характеристики використовуваного засобу. Засоби, не придатні для здійснення злочину і