РОЗДІЛ ІІ Порядок здійснення усиновлення

2.1. Заява про усиновлення дитини

Законодавством України встановлено особливий порядок проведення усиновлення з метою захисту прав дитини, а також особи, яка хоче її всиновити. Для проведення процедури усиновлення особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Дана заява повинна відповідати наступним вимогам: містити назву суду до якого адресується заява, анкетні дані заявника (тобто особи, яка хоче усиновити дитину), а також реквізити заінтересованої особи, якими виступають відділ опаки і піклування та другий з подружжя, в змісті заяви про усиновлення викладаються підстави усиновлення та вказуються фінансові можливості проведення усиновлення, зазначаються характеристики особи-усиновлювача, також має бути вказана аргументація з посиланням на чинне законодавство України, згідно з якою заявник висловлює своє прохання оголосити суб’єкт усиновлення, а також інші моменти пов’язані з процедурою усиновлення. Обов’язковою умовою складення заяви, є наявність додатків. Наприклад, копія свідоцтва про укладення шлюбу, довідки з місця проживання (роботи), характеристики, довідки наркологічного диспансеру, медичний висновок про стан здоров’я, квитанція про сплату судового збору і т.д. (додаток А). Подання такої заяви через представника не допускається [24, с. 219].

Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

2.2. Рішення суду про усиновлення

При прийнятті рішення про усиновлення суд повинен звернути увагу на наступні моменти:

1) стан здоров’я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;

2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;

3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;

4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною;

5) особу дитини та стан її здоров’я;

6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити [27, с. 243].

При дотриманні всіх умов, зазначених умов, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.

Наявність дитини, або можливості її мати, не може бути підставою для відмови у усиновленні.

Суд, постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров’я, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Моментом здійснення усиновлення є день набрання чинності рішенням суду про усиновлення. З цього часу виникають всі права і обов’язки, що стосуються сімейних правовідносин між усиновлювачем і усиновленим.

Державний орган реєстрації актів цивільного стану, за проханням усиновлювача, видає на підставі рішення суду Свідоцтво про усиновлення [3].

2.3. Право на таємницю усиновлення

З метою захисту прав дитини, прав усиновлювачів та для забезпечення нормального розвитку дитини і комфортного перебування їх її у суспільстві, особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення. Дитина, яка усиновлена, також має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення. Проте особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усиновлення.

Таємниця усиновлення знаходить своє відображення в тому, що усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття. Також усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам [12, с. 19].

Для реалізації таємниці усиновлення також можуть бути вжиті окремі заходи службовими особами. Даний момент може мати місце, при усиновленні дитини яка не досягла віку семи років, і якщо така дитина виявила згоду на усиновлення. Особи, яким у зв’язку з виконанням службових обов’язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), зобов’язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним.

Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача. Винятком є випадки, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв’язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні. Ще однією гарантією таємниці усиновлення є встановлення відповідальності за розголошення таємниці усиновлення [16, с. 5].

2.4. Правові наслідки усиновлення

Усиновлення крім моральних та етичних аспектів повинно також забезпечити і цивільно-правові. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов’язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка [26, с. 198].

Якщо після смерті одного з батьків дитини або визнання його недієздатним другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і