Правовий статус підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному процесі

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ СТАТУС ПІДОЗРЮВАНОГО

2.1. Поняття підозрюваного в кримінальному процесі

2.2. Права та обов’язки підозрюваного

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОБВИНУВАЧЕНОГО

3.1. Поняття обвинуваченого в кримінальному процесі

3.2. Права та обов’язки обвинуваченого

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

З проголошенням незалежності України особливого значення набуває питання захисту прав людини, зокрема, в кримінальному процесі.

В першу чергу це стосується таких учасників кримінального судочинства, як підозрюваний і обвинувачений, оскільки вони є ключовими фігурами процесу. Саме їх права є визначальними і найбільш часто порушуються при провадженні кримінальних справ.

Саме з цих причин інститут підозрюваного та обвинуваченого у вітчизняному кримінальному процесі і його регламентація в КПК протягом останніх десятиліть привертають до себе увагу науковців та практичних працівників правоохоронних органів, а також законодавця.

Необхідність даного дослідження зумовлюється тим, що в кримінально-процесуальній літературі відсутнє комплексне ґрунтовне дослідження з даного проблемного питання. А також тим, що з прийняттям Конституції України та внесення відповідних змін до Кримінально-процесуального кодексу значно розширилися права підозрюваного і обвинуваченого та було надано гарантії їх реалізації.

Зазначені обставини ускладнюють роботу органів, які здійснюють кримінальне переслідування на досудових стадіях. Разом з тим існують й інші обставини, які обумовлюють особливості розслідування за наявносіт у справі підозрюваного. Останній як правило з’являється на початку розслідування, причому за винятком порушення справи щодо конкретної особи. У решті випадків перебування у процесуальному статусі підозрюваного не може перевищувати 10 діб.

З урахуванням зазначених причин особливо важливим є забезпечення прав та законних інтересів підозрюваних та обвинувачених під час провадження слідчих та інших процесуальних дій за їх участю.

Відповідно до Конституції України права та свободи людини і громадянина можуть обмежуватись законом лише постільки, поскільки це необхідне для захисту більш важливих цінностей, до яких відносяться також права та законні інтереси інших осіб. Вказане обмеження має місце в кримінальному судочинстві, відноситься до його учасників, серед яких в першу чергу виділяють підозрюваного і обвинуваченого.

Метою дослідження є узагальнення праць провідних вчених кримінального процесу України та близького зарубіжжя стосовно правового статусу підозрюваного і обвинуваченого.

Предметом дослідження є частина кримінально-процесуального законодавства спрямована на врегулювання правового статусу підозрюваного та обвинуваченого в кримінальному процесі.

Дослідження ґрунтується на загальнонаукових (зокрема, порівняльному) та спеціальних методах кримінального процесу.

Актуальність та мета зумовили наступні завдання наукового пошуку:

Визначити поняття учасника кримінального судочинства;

Уточнити розуміння основних прав і обов’язків підозрюваного;

Розглянути основні права обвинуваченого в кримінальному процесі.

Структурно дана курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та завершується списком використаних джерел.

РОЗДІЛ 1.

ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ УЧАСНИКІВ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА

Учасники кримінального судочинства — це особи, що беруть участь в кримінальному процесі. Кожний учасник однієї із стадій є учасником кримінального процесу.

До обов’язкових (постійних) ознак будь-якого учасника кримінального судочинства відносяться наступні:

1) виконання кримінально-процесуальної функції;

2) наявність процесуально-правового статусу, тобто сукупності прав і обов’язків;

3) участь в кримінально-процесуальних відносинах.

З урахуванням приведених ознак можна дати наступне визначення учасника кримінального судочинства. Учасник кримінального судочинства — це будь-який суб’єкт, що виконує хоча б одну з кримінально-процесуальних функцій, наділений сукупністю процесуальних прав і обов’язків, достатніх для її реалізації і вступу в кримінально-процесуальні відносини.

Законодавець не розкриває зміст терміну сторона кримінального судочинства. В теорії кримінального процесу визначають що сторона — це учасники кримінального судочинства, що виконують на основі змагальності функцію обвинувачення (кримінального переслідування) або захисту від обвинувачення. Відповідно до КПК такі учасники, як обвинувачений, а також його законний представник, захисник, цивільний відповідач, його законний представник і представник, відносяться до сторони захисту. З КПК слідує, що до сторони обвинувачення відносяться прокурор, а також слідчий, дізнавач, потерпілий, його законний представник і представник, цивільний позивач і його представник [5].

Коло учасників кримінального судочинства визначено законом і є вичерпним. Численність і різноманіття учасників вимагає їхньої класифікації.

Підстава класифікації — кримінально-процесуальна функція (бо різні учасники виконують різні функції). По цій підставі учасників сучасного кримінального судочинства можна розділити на п’ять видів.

1. Державні органи, що ведуть кримінальний процес. Це державні органи публічного кримінального переслідування і органи правосуддя.

2. Фізичні і юридичні особи, що мають в справі інтерес, що визнається законом.

3. Представники учасників кримінального процесу другого виду.

4. Фізичні особи, дії яких тим або іншим способом забезпечують потреби доказування.

5. Фізичні особи, що виконують забезпечувальні кримінально-процесуальні функції [22, 103].

Крім обов’язкових (тобто постійних або можна сказати — «неодмінних») ознак, властивих кожному учаснику процесу, є «змінні» ознаки, тобто властивості, різні для тих або інших учасників кримінального процесу. Вони міняються від учасника до учасника.

Ми приєднуємося до думки В.Т. Томина про те, що слід говорити про чотири змінні ознаках учасників кримінального процесу [22, 104].

1. Обставини, що обумовили появу учасника в кримінальному процесі. При цьому мається на увазі два моменти, з якими закон зв’язує вступ до процесу того або іншого учасника: потенційна можливість і спосіб її актуалізації.

2. Мотиви кримінально-процесуальної діяльності: а) виконання приписів закону або службових обов’язків; б) особистий законний інтерес; у) владне волевиявлення інших учасників кримінального процесу; г) виконання прийнятих на себе в рамках процесу обов’язків.

3. Ухвалення рішень, обов’язкових для інших учасників кримінального судочинства.

4. Можливість заміни і її спосіб.

Вказані чотири ознаки, а також функція, що виконується, і дозволяють провести класифікацію всіх учасників кримінального судочинства.

РОЗДІЛ 2.

ПРАВОВИЙ СТАТУС ПІДОЗРЮВАНОГО

2.1. Поняття підозрюваного в кримінальному процесі

Підозрюваний як самостійний суб’єкт кримінального процесу бере у ньому участь лише в