Підозрюваним є особа, відносно якої порушено кримінальну справу, або особа, що затримана за підозрою в злочині за правилами КПК, або особа, до якої застосований будь-який запобіжний захід, але обвинувачення ще не пред’явлене.

Підозрюваний — особа, відносно якої порушено кримінальну справу по підставах і в порядку, встановленим законом; або особа, яка затримана за підозрою в здійсненні злочину, а також особа, до якої застосований запобіжний захід до пред’явлення обвинувачення.

Кримінальна справа відносно конкретної особи порушується і тим самим дана особа стає учасником кримінального судочинства (підозрюваним), коли на момент порушення справи в заяві, явці з повинною, рапорті, а також (або) в матеріалах перевірки містяться певні відомості, що вказують на певну особу що скоїла конкретний злочин. В постанові про порушення такої справи повинна бути прямо вказана дана обставина і прізвище підозрюваного («Порушити кримінальну справу відносно такого по ознаках злочину такого»), внаслідок чого в справі і з’являється процесуальна фігура підозрюваного. Цілий ряд злочинів специфічний тим, що первинні відомості про об’єктивну сторону нерозривно пов’язані з конкретним суб’єктом. Так, наприклад, за загальним правилом, неможливо заявити про надання хабара, не вказавши, хто є хабароодержувачем. Кримінальні справи відносно конкретної особи порушуються перш за все саме в подібних випадках. За задумом законодавця в подібних ситуаціях кримінальний процес набуває змагального характеру одночасно з порушенням кримінальної справи. Така законодавча конструкція, при якій в кримінальній справі з’являється сторона, що захищається, коли в ньому немає ще жодного доказу (докази можна зібрати тільки слідчим шляхом після порушення кримінальної справи), спірна. Її життєздатність повинна підтвердити слідча практика.

Підозрюваному, щодо якого застосовано запобіжний захід, не пізніше десяти діб з моменту застосування заходу має бути пред’явлене обвинувачення у вчиненні злочину. У такому разі підозрюваний, як суб’єкт кримінального процесу, стає обвинуваченим і набуває його статусу. Якщо протягом зазначеного строку обвинувачення не буде пред’явлене, запобіжний захід скасовується і особа перестає бути підозрюваним. Вона може брати участь в процесі лише як свідок [10, 79].

На підозрюваного розповсюджує свою дію презумпція невинуватості. Він вважається невинуватим, доки його вина не буде доведена у визначеному законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду, що вступив у законну силу. Незважаючи на короткочасний період участі в кримінальному процесі, підозрюваний наділяється об’ємом прав, реалізація яких дає йому можливість захищати визнані за ним процесуальні інтереси, насамперед ті, що пов’язані зі спростуванням підозри у вчиненні злочину та захистом від неї. Затримання за підозрою в вчиненні злочину, унаслідок чого в кримінальній справі з’являється підозрюваний, здійснюється на підставах і в порядку, передбачених КПК. Запобіжні заходи, в результаті застосування яких до пред’явлення обвинувачення також з’являється процесуальна фігура підозрюваного. Затримання за підозрою в здійсненні злочину не може продовжуватися понад 48 годин, а запобіжний захід до пред’явлення обвинувачення застосовується на термін не понад 10 діб. Таким чином, підозрюваний, з’являється в кримінальній справі в результаті застосування вищезгаданих заходів процесуального примусу,— фігура тимчасова, епізодична, що цілком відповідає процесуальній суті даного учасника кримінального судочинства і чого не можна сказати про підозрюваного, з’являється в справі унаслідок порушення кримінальної справи відносно конкретної особи. Який термін така особа буде знаходитися в положенні підозрюваного, ніде не вказано, що зайвий раз підтверджує хиткий характер даної законодавчої конструкції.

Підозрюваний, на відміну від обвинуваченого — необов’язковий учасник стадії досудового розслідування; з’являється в процесі тоді, коли є підстави вважати, що дана особа скоїла злочин, але цих підстав недостатньо для залучення особи в якості обвинуваченого. Підставами визнання особи підозрюваним виступають: порушення відносно особи кримінальної справи, застосування взяття особи під варту до пред’явлення обвинувачення, затримання особи за підозрою в здійсненні злочину, за який може призначено покарання у вигляді позбавлення волі (коли ця особа захоплена при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; коли потерпілі або очевидці вкажуть на дану особу як на злочинця, що вчинив злочин; коли на цій особі або її одязі, при ньому або в її житлі будуть знайдені явні сліди злочину; за наявності інших даних, що дають підставу підозрювати особу в вчиненні злочину, якщо ця особа намагалася сховатися, або не має постійного місця проживання, або не встановлена його особа, або якщо прокурором, а також слідчим або дізнавачем із згоди прокурора в суд направлено клопотання про обрання відносно вказаної особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту [11, 54].

Процесуальними підставами появи в кримінальному судочинстві підозрюваного виступають винесення постанови про порушення кримінальної справи відносно конкретної особи, винесення судом ухвали про обрання, відносно підозрюваного, запобіжного заходи у вигляді взяття під варту, складання протоколу затримання особи за підозрою в здійсненні злочину.

Набуваючи відповідний процесуальний статус, підозрюваний набуває цілий ряд процесуальних прав, що надаються йому для захисту від підозри, відстоювання своїх прав, свобод і законних інтересів. Права підозрюваного розширені в порівнянні з КПК УРСР І961 р. Так, вельми важливим представляється законодавче встановлення права підозрюваного відмовитися від надання пояснень і показань, брати участь з дозволу слідчого або дізнавача в слідчих діях, що проводяться по його клопотанню,