2.2. Права та обов’язки підозрюваного

Підозрюваний має право:

знати, в чому він підозрюється, і отримати копію ухвали про порушення проти нього кримінальної справи, або копію протоколу затримання, або копію ухвали про застосування до нього запобіжного заходу. Право підозрюваного знати, у вчиненні якого злочину він підозрюється, дає йому можливість користуватись іншими правами для захисту від підозри і спростування її. Дане право забезпечується процесуальним обов’язком органу чи службової особи, які застосовують затримання особи чи обирають запобіжний захід, зазначити в протоколі затримання (постанові слідчого, судді), а так само в постанові про обрання запобіжного заходу, у вчиненні якого злочину підозрюється особа (ч.3 ст.106, ст.130 КПК). Вони зобов’язані ознайомити затриманого з протоколом затримання чи постановою про обрання запобіжного заходу (негайно вручити йому їх копію з переліком прав і обов’язків (ч.4 ст.106 КПК), роз’яснити суть злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, при допиті, який проводиться негайно після арешту, а при неможливості негайного допиту - не пізніше двадцяти чотирьох годин після затримання. Про це робиться відмітка у протоколі допиту;

давати пояснення і показання з приводу його підозри у вчиненні злочину або відмовитися від надання пояснень і показань;

користуватися допомогою захисника і мати побачення з ним віч-на-віч і конфіденційно до першого допиту підозрюваного;

представляти докази;

заявляти клопотання і відводи;

давати показання і пояснення на рідній мові або мові, якою він володіє;

користуватися допомогою перекладача безкоштовно;

знайомитися з протоколами слідчих дій, проваджених з його участю, і подавати на них зауваження;

брати участь з дозволу слідчого або дізнавача в слідчих діях, що проводяться по його клопотанню, клопотанню його захисника або законного представника;

приносити скарги на дії (бездіяльність) і рішення суду, прокурора, слідчого і дізнавача;

захищатися іншими засобами і способами, не забороненими законом;

право підозрюваного вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності його затримання (короткочасного арешту) полягає в тому, що він вправі оскаржити затримання прокуророві, незважаючи на те, що прокурор обов’язково перевіряє законність затримання підозрюваної особи. З цією метою копія протоколу про затримання має бути направлена прокурору негайно. Крім того, на вимогу прокурора йому надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання. Підозрюваний вправі оскаржити затримання до суду. Його скарга негайно надсилається начальником місця досудового ув’язнення до суду і розглядається суддею одночасно з поданням органу дізнання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Для реалізації свого права вимагати перевірки законності затримання підозрюваний також наділений наступними правами: одержувати копію постанови судді про результати його скарги на затримання (ч.8 ст.106 КПК); бути допитаним суддею про обставини та підстави затримання (ч.5 ст.165-2 КПК); подати апеляцію до апеляційного суду на постанову судді про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту протягом трьох діб з дня її винесення [5].

Отже, процесуальні права підозрюваного в цілому аналогічні правам обвинуваченого, алу їх обсяг менший, що обумовлено перш за все короткочасністю перебування особи в статусі підозрюваного.

Перелік основних прав підозрюваного міститься в ст. 43-1 КПК України. Відповідно до неї підозрюваний має право знати, в чому він підозрюється, і отримати копію постанови про порушення щодо нього кримінальної справи, або копію протоколу затримання, чи копію постанови про застосування щодо нього запобіжного хаходу. Положення ст. 43-1 КПК грунтуються на Конституції України про захист прав людини, яка передбачає право затриманого бути негайно і детально повідомленим на зрозумілій для нього мові про причини затримання.

Відповідно до ст. 43-1 КПК підозрюваний має право пояснення та показання щодо його підозри у вчиненні злочину або відмовитись від дачі пояснень і показань. При згоді підозрюваного давати показання, він повинен бути попереджений про те, що його показання можуть бути використані як докази у кримінальній справі, в тому числі і за його наступної відмови від цих показань.

Підозрюваний вправі користуватися допомогою захисника з моменту, передбаченого ст. 45 КПК, і мати побачення з ним наодинці і конфіденційно до першого допиту. Аналіз даної норми дозволяє зробити висновок, що підозрюваний може реалізувати право на захист з моменту визнання особи підозрюваною, тобто з моменту порушення кримінальної справи щодо окнкретної особи; з моменту затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, при наявності передбачених законом підстав для затримання підозрюваного (ст. 106 КПК України) в регламентованому законом порядку; з моменту затримання особи у випадку застосування до неї запобіжного заходу у вигляді взяття під варту [14, 92].

Крім того, на нашу думку, до чинного КПК України необхідно включити норму, яка передбачала б, що підозрюваний вправі користуватись допомогою захисника з моменту оголошення постанови про призначення судово-психіатричної експертизи, а також з моменту здійснення інших заходів процесуального примусу чи інших процесуальних дій, які зачіпають його права та свободи.

Якщо підозрюваний, щодо якого порушено кримінальну справу, не обмежений у свободі пересування, його можливості скористатись допомогою захисника ще до першого допиту більш реальні і залежать, скоріше, від його фінансового становища.

У випадках, передбачених законом, підозрюваний вправі користуватись допомогою захисника безкоштовно (ст. 47 КПК).

У випадку затримання підозрюваного або обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто коли