Підозрюваний має право подавати докази. Робити це він може як особисто, так і за допомогою захисника чи законного представника. Підозрюваний подає наявні у нього письмові документи і предмети, які він просить долучити як докази до матеріалів справи. Підозрюваний також може вказати на осіб, яких він просить допитати як свідків.

Підозрюваний має право заявляти клопотання і відводи, давати показання і пояснення на рідній мові, або мові, якою він володіє, користуватись допомогою перекладача безкоштовно.

Підозрюваний має право знайомитись з протоколами слідчих дій, проведених з його участю і подавати на них зауваження. Це право підозрюваного випливає з загального права учасників слідчих дій знайомитись з протоколом і робити зауваження про його доповнення і уточнення, які підлягають обов’язковому занесенню до протоколу [26, 114].

Підозрюваний справі брати участь, з дозволу слідчого або дізнавача, в слідчих діях, які проводяться за його клопотанням, клопотанням його захисника або законного представника; вносити скарги на дії та рішення суду, прокурора, слідчого і дізнавача; захищатися іншими засобами і способами, не забороненими КПК України.

Стаття 43-1 КПК сформульована таким чином, що не всі права підозрюваного зосереджені саме у ній. Деякі права підозрюваного виражені через обов’язки органів розслідування (дізнавача, слідчого), сформульовані в інших статтях КПК.

Так, у ст. 107 КПК міститься положення про те, що виклик і допит підозрюваного провадяться з додержанням правил, встановлених статтями 134-136, 145 і 146 КПК. Якщо підозрюваний був затриманий або до нього було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит проводиться негайно, а при неможливості негайного допиту - не пізніше двадцяти чотирьох годин після затримання. При допиті такого підозрюваного присутність захисника є обов'язковою, за винятком випадків, коли він відмовляється від нього і його відмова прийнята.

Це дуже важливе правило, оскільки саме через його реалізацію підозрюваний отримує можливість знати, в чому він підозрюється, і право давати пояснення і показання щодо наявної відносно нього підозри.

Крім того, в ст. 106 КПК вказаний обов'язок органів розслідування, у разі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання негайно повідомляє одного з її родичів, а в разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків негайно повідомляє також і відповідний розвідувальний орган.

Ця норма дозволяє підозрюваному бути упевненим в тому, що його родичі будуть поставлені до відома, де саме він утримується і який термін його затримання. Формулювання цієї статті передбачає право підозрюваного клопотати про те, щоб йому була надана можливість зробити таке повідомлення особисто (по телефону, через третю особу). Представляється, проте, що слідчий, дізнавач має право відхиляти таке клопотання з тактичної недоцільності і сам здійснити повідомлення [19, 265].

Слід також мати на увазі, що законодавцю доцільно було б запровадити цілком прийнятне обмеження цього права підозрюваного: при необхідності зберегти на користь досудового розслідування в таємниці факт затримання, повідомлення, з санкції прокурора, може не проводитися. Разом з тим, це обмеження не поширюється на неповнолітнього затриманого підозрюваного.

Слід зазначити, що ряд прав підозрюваного міститься також в тексті іншої статті КПК України. Так ст. 197 КПК України містить комплекс прав, які обвинувачений може реалізувати при призначенні і провадженні судової експертизи. Вказані права відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК у випадках, коли експертиза призначається до притягнення особи як обвинуваченого, правила цієї статті застосовуються до підозрюваного у вчиненні злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України обвинувачений має право:

1) заявити відвід експертові;

2) просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб;

3) просити про постановку перед експертизою додаткових питань;

4) давати пояснення експертові;

5) пред'являти додаткові документи;

6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи;

7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи.

Обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснити йому його права, встановлені цією статтею, про що складається протокол з додержанням вимог статті 85 КПК України [17, 211].

У ряді коментарів до КПК України вказується на наявність у підозрюваного прав, що регламентуються іншими законами. Пов'язано це з тим, що ряд законів містить норми, що не входять в КПК, але регулюють кримінально-процесуальні правовідносини. Відповідно до ст. 9 Закону України „Про попереднє ув’язнення” Особи, взяті під варту, мають право:

на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту, оскаржувати їх у суді, отримати в друкованому вигляді роз'яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63 Конституції України, цієї статті та інших прав затриманих або взятих під варту, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання