знайомитися з правилами тримання під вартою;

на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;

одержувати два рази на місяць передачі або посилки та грошові перекази і передачі;

купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;

користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінальної справи;

користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув'язнення та придбаними через торговельну мережу;

відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув'язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб;

на восьмигодинний сон в нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;

звертатись із скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб у порядку, встановленому статтею законом порядку.

Взяті під варту молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в зв'язку з провадженням в іншій справі, тримають відповідно до правил, установлених цим Законом. Одержання цими особами посилок і передач, а так само купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому Кримінально-виконавчим кодексом України для рівня безпеки виправної колонії, призначеного їм Державним департаментом України з питань виконання покарань [6].

Процесуальний статус підозрюваного, як і будь-якого учасника кримінального судочинства, передбачає наявність у нього не тільки прав, але і обов'язків. Аналіз норм Кримінально-процесуального кодексу дозволяє виділити комплекс обов'язків підозрюваного. До них відносяться обов'язки: звитись за викликом суду, прокурора, слідчого і дізнавача (ст. 135 КПК), не перешкоджати розслідуванню кримінальної справи, піддаватися огляду (ст. 193 КПК), піддаватися особистому обшуку (ст. 184 КПК), надавати зразки для порівняльного дослідження (ст. 199 КПК), виконувати рішення про поміщення в медичний або психіатричний стаціонар для провадження судової експертизи, винесене у відповідності з вимогами ст. 205 КПК. При застосуванні до підозрюваного запобіжних заходів до пред'явлення обвинувачення, він зобов'язаний дотримуватись обмежень, встановлених цим заходом під умовою зміни цього запобіжного заходу на більш суворий (Глава 13 КПК).

Особа, відносно якої порушена кримінальна справа, може перебувати в статусі підозрюваного достатньо довго. В інших двох випадках термін перебування в статусі підозрюваного обмежений законом. Відповідно до ст. 148 КПК у разі обрання підозрюваному запобіжного заходу до пред'явлення обвинувачення, якщо при цьому в десятиденний строк обвинувачення не було пред'явлено, запобіжний захід відміняється. Отже, у вказаному випадку підозрюваному відведено не більше 10 днів для участі в кримінальному судочинстві. При затриманні підозрюваного, за загальним правилом, питання повинне бути вирішено протягом 48 годин. Як виняток, термін затримання може бути продовжений судом за клопотанню однієї зі сторін для представлення додаткових доказів за умови визнання судом законності і обгрунтованості самого затримання [16, 108].

У справах, порушених відносно конкретних осіб, статус підозрюваного продовжується з моменту порушення кримінальної справи до складання обвинувального висновку (на це, з урахуванням можливості продовження терміну прокурором, законом відведено максимум 30 днів).

Разом з тим, не виключено перебування в статусі підозрюваного протягом всього досудового слідства в тих випадках, коли справа порушена відносно конкретної особи, обвинувачення в ході слідства нікому не пред'являється, а розслідування завершується закриттям справи або зупиненням слідства.

Для забезпечення і реалізації прав і законних інтересів підозрюваного, законодавець передбачив відповідні процесуальні гарантії: перш за все, орган розслідування зобов'язаний роз'яснити підозрюваному суть підозри і його процесуальні права.

Як процесуальні гарантії також виступають: право оскарження в суд рішення про затримання, судовий порядок застосування запобіжного у вигляді тримання під вартою, право на захист, презумпція невинності підозрюваного, що створює реальні передумови забезпечення його прав і законних інтересів:

Підозрюваного як законного учасника процесу не слід змішувати з особою, відносно якого є певні відомості (докази) про його причетність до злочину, проте ні затримання такої особи не вчинялося, ні запобіжний захід відносно неї не застосовувався, а кримінальна справа порушена не відносно конкретної особи, а по ознаках злочину, і нічиє прізвище в ухвалі про його порушення не вказано. Словом, йдеться про «фігуранта» — особу, з якою зв’язана обвинувачувальна (слідча або оперативно-розшукова) версія, мабуть, один з багато кого. Така особа — підозрюваний в психологічному сенсі і ніхто — в юридичному. Поки вона не затримана, поки відносно неї не обраний запобіжний захід, відносно неї кримінальне переслідування не може бути почато. Такий «підозрюваний» не може піддаватися ніяким заходам примусу, скільки б не була сильна суб’єктивна упевненість слідчого в причетності даної особи до здійснення злочину [12, 11].

Сукупність процесуальних прав підозрюваного є гарантією здійснення його