затримання злочинця, досліджується неповно. Не завжди враховується та обставина, що при душевному хвилюванні, викликаному нападом, особливо раптовим, особа, яка затримує злочинця, не завжди в стані точно зважити характер небезпеки та визначити співрозмірність заходів, необхідних для затримання злочинця, що, звичайно, може іноді спричинити більш тяжкі наслідки, за які він не може нести відповідальність.
В слідчій і судовій практиці ще допускаються випадки необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що перевищили заходи, необхідні для затримання злочинця, як за умисні злочини проти особи (ст. 118 КК) або притягення до кримінальної відповідальності осіб, що правомірно заподіяли шкоду злочинцю, як за перевищення меж необхідної оборони. Так, працівник міліції Л. був визнаний винним і засуджений до позбавлення волі строком на 3 роки за те, що вбив при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця, напавшого на нього п'яного М., якого він затримав за хуліганство на танцювальному майданчику міського парку і супроводив в приміщення дирекції парку. М. разом з 3. напали на Л. і поволочили до річки, погрожуючи втопити. Приблизно в 15 м від річки Л. напружив сили і вирвався від них. Коли ж вони знов накинулися на нього, він вистрелив і смертельно поранив одного з них. Вирок був опротестований і судовою колегією по кримінальних справах Верховного Суду України відмінений, а справа закрита за відсутністю складу злочину.
Згідно із законом дія, викликана перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається менш суспільно небезпечним в порівнянні із злочинними діями, не обумовленими перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця. Згідно КК України «вчинення злочину при захисті від суспільно небезпечного посягання, хоча й з перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, може визнаватись обставиною, яка пом'якшує покарання.
Вбивство при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця, (ст. 118 КК), спричинення тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця, (ст. 124 КК) тягнуть значно менш сувору кримінальну відповідальність в порівнянні з відповідними злочинами проти особи, не обумовленими перевищенням оборони.
Підставою для пом'якшення відповідальності за злочин, вчинений в результаті перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, є менший ступінь його суспільної небезпеки в порівнянні з іншими злочинами. Шкода в даному випадку заподіюється особі, яка своїми суспільно небезпечними діями саме викликала протидію, що виявилася надмірною і тим самим кримінально караною.
Не є перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, спричинення шкоди при передчасному або запізнілому затриманні. Якщо посягання ще або вже немає, затримання не може бути визнане необхідним. Оскільки відсутній стан затримання, то не може бути і його перевищення. Питання про відповідальність за заподіяну шкоду при невчасному затриманні повинне вирішуватися по одному з наступних двох варіантів: 1) якщо особа помилялася щодо наявності нападу - за правилами так званого уявного затримання; 2) якщо особа знала, що нападу вже немає - на загальних підставах, тобто за умисний злочин.
ВИСНОВОК
На основі правового та літературного огляду по темі «Затримання особи, що вчинила злочин» автор даної роботи робить висновок про те, що даний інститут ще до кінця не вивчений. Багато авторів, зокрема Михайлов В.І., Баулін Ю.В. і Паламар В. пропонують свої формулювання норм, що описують даний інститут, на їх погляд, більш точно і юридично грамотно. Інститут затримання особи, що вчинила злочин, містить наступні суперечності:
діяння не вважається злочинним, якщо це не визнано судом. Це випливає зі ст. 62 Конституції України; у момент затримання невідомо, чи буде визнано винною затримувана особа;
не описано детально характеристику особа, якій дозволяється заподіювати шкоду; чи може нею бути неосудний, малолітній або особа, що виявилася випадково на місці злочину?
В цивільному законодавстві, на думку В. Пономаря, також немає чітких приписів відносно випадків спричинення надмірної шкоди при затриманні осіб, що вчинили злочин: «згідно норм Цивільного кодексу, при спричиненні надмірної шкоди особи, які заподіяли її, повинні нести відповідальність перед потерпілим на загальних підставах.
Таке положення негативно відображається на правозастосовчій діяльності. Подібний правовий недолік, з одного боку стримує і соціальну активність громадян, що надають допомогу в боротьбі зі злочинністю, а з іншого - не створює певних гарантій для цивільно-правового захисту правопорушників, інших осіб, потерпілих від невідповідних заходів по припиненню їх дій».
Отже, інститут спричинення шкоди при затриманні особі, що вчинила злочин, утворює обширне поле для правотворчої діяльності вітчизняних юристів-науковців не тільки криміналістів, але й цивілістів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бажанов М. И. Уголовное право Украины: Общая часть. - Днепропетровск: Пороги, 1992. - 167с.
Баулин Ю.В. Право граждан на задержание преступника. Харьков, 1986.
Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001. - 432 с.
Коржанський М.Й. Уголовне право України: Частина загальна: Курс лекцій. - К.: Наукова думка та Українська видавнича група, 1996.
Кримінальне право України Загальна частина / М.І. Бажанов Ю.В. Бауліи, В.I. Борисов та ін. / За ред. М.I. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація – К., 2005. – 480 с.
Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Відп. ред. Я. Ю. Кондратьев. - К.: Правові джерела, 2002. - 432с.
Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.
Кримінальний кодекс України, прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України від 5 квітня 2001 року.
Кримінальний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 року.
Кудрявцев В.Н. Социологический