6. Никитинский В.И., Коршунова Т.Ю. Правовое регулиро-вание трудовых отношений работающих собственников // Го-сударство и право. — 1992. — № б.

7. Пилипенко ПД. Ознаки трудової правосуб'єктності праців-ників у трудових правовідносинах // Право України. — 1999. — М 12. — С. 94—98.

8. Пилипенко ПД. Проблеми теорії трудового права: Моно-графія. — Л.: Вид. центр Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 1999.

9. Свічкарьова Я. Трудові права працюючих акціонерів // Право України. — 1998. — № 7. — С. 23.

10. Скобелкин В.Н. Трудовые правоотношения. — М., 1999. — 372с.

11. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: тео-ретико-правовий аспект: Монографія. — О.: Юрид. літ., 2001. — 328с.

12. Черленяк М. Гарантії трудових прав працівників недер-жавних підприємств // Право України. — 1997. — № 6. — С. 56—60.

11.5. Нормування праці

Нормування праці є складовою (функцією) управління вироб-ництвом і включає визначення необхідних витрат праці (часу) на виконання робіт (виготовлення продукції) як окремими пра-цівниками, так і колективами працівників (бригадами) та вста-новлення на цій основі норм праці.

Нормування праці виконує ряд функцій, у тому числі висту-пає основою наукової організації праці й засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою.

Світовий досвід показує, що ефективна робота підприємств в економіці ринкового типу можлива лише за умови високого рівня організації нормування праці. Провідні країни, такі як США, Великобританія, Швеція, Японія, Італія та ін., не тільки не зни-жують вимоги до нормування праці, а й розширюють сферу його застосування. Широко застосовуються методи мікроелементно-го аналізу і нормування трудових процесів.

В Україні постановою Кабінету Міністрів України № 197 від 20 березня 1995р. затверджено заходи щодо поліпшення нор-мування праці (Праця і зарплата. — 1995. — № 7). Постановою Міністерства праці України від 19 травня 1995 р. № 2 затвер-джено Рекомендації щодо нормування праці в галузях народно-го господарства.

При нормуванні праці застосовуються такі види норм праці: часу, виробітку, обслуговування, норми (норматив) чисельності.

Норма часу — це розмір затрат робочого часу, встановлений для виконання одиниці роботи працівником або групою праців-ників (наприклад бригадою) відповідної кваліфікації у визначе-них організаційно-технічних умовах.

Норма виробітку — це встановлений обсяг роботи (кількість одиниць продукції), який працівник або група працівників відпо-відної кваліфікації повинен виконати за одиницю робочого часу у визначених організаційно-технічних умовах.

Норма обслуговування — це кількість виробничих об'єктів (робочих місць, одиниць обладнання), які працівник або група працівників певної кваліфікації повинні обслужити протягом одиниці робочого часу у визначених організаційно-технічних умовах.

Різновидом норм обслуговування є норма управління, яка визначає чисельність працівників, підпорядкованих керівникові.

Норма (норматив) чисельності — це встановлена чисельність працівників певного професіонально-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій або обсягів робіт.

З метою підвищення ефективності праці працівників, праця яких оплачується погодинно, встановлюються нормовані завдан-ня на підставі визначених вище норм праці. Нормоване завдан-ня — це встановлений обсяг роботи, який працівник або група працівників повинні виконати за робочу зміну, робочий місяць.

Норми праці встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці. Норми праці підлягають обов'язковій заміні новими в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впроваджен-ня нової техніки, технологій.

Рішення про запровадження, перегляд та зміну норм прий-мається власником разом з виборним органом первинної проф-спілкової організації (п. 2 ст. 38 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"). Про введення нових норм влас-ник зобов'язаний повідомити працівників не пізніше ніж за один

місяць.

Норми праці встановлюються на невизначений термін і діють до перегляду їх у зв'язку зі зміною умов, на які вони були роз-раховані.

За відрядної системи оплати праці розцінки визначаються, виходячи з встановлених розрядів роботи, тарифних ставок (окла-дів) і норм виробітку.

Упровадження нових норм пов'язано з підвищенням інтенсив-ності праці, тому працівники не завжди зацікавлені у їх впро-

вадженні. У законодавстві передбачено механізм захисту інте-ресів раціоналізаторів і винахідників. За працівником, який створив винахід, корисну модель, промисловий зразок або вніс раціоналізаторську пропозицію, що зумовили заміну технічних норм і розцінок, зберігаються попередні розцінки протягом 6 мі-сяців від дати початку їх впровадження. За іншими працівни-ками, які допомагали авторові у впровадженні винаходу, корис-ної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропо-зиції, зберігаються попередні розцінки протягом 3 місяців.

В умовах переходу до ринкових відносин проблема нормуван-ня праці набуває особливої актуальності. Традиційно до норму-вання входила діяльність із встановлення норм витрат праці, іншими словами, нормувався процес праці. На початку XX сто-ліття дослідження У. Тейлора з нормування праці дістали за-гальне визнання. Як бачимо, і сьогодні такому нормуванню при-діляється основна увага. Водночас хотілося б зробити акцент на нормах результатів праці. Видається, що саме цього бракує в нормуванні праці. Адже в реальному виробництві нас, головним чином, цікавлять результати праці: збут виробленої продукції, кількість і якість наданих послуг; попит на наукові розробки, їх реальне впровадження і т. ін. Ці норми відсутні в законі, що можна зрозуміти. КЗпП був зорієнтований на планову адміні-стративно-командну систему. Механізм суспільного виробницт-ва працював безперебійно, договори укладалися на основі пла-нових завдань; за закритих кордонів і відсутності імпортної продукції споживалися вітчизняна техніка, взуття, одяг. У та-ких умовах дійсно на перше місце висувалася вимога нормування процесу праці. Працівник повинен був вчасно прийти на роботу і працювати, здійснювати трудовий процес. В умовах ринку ак-центи зміщуються, особливе значення мають саме результати роботи. В узагальненому вигляді мова йде про реалізацію кінце-вої мети роботи конкретного підприємства,