Укладення договору

ПЛАН

ВСТУП 3

1. ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ 4

1.1. Пропозиція укласти договір (оферта) 9

1.2. Прийняття пропозиції (акцепт) 13

2. ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗМІНИ АБО РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ 22

3. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ЗМІНИ АБО РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ 28

ВИСНОВОК 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33

ВСТУП

Договір є ідеальною формою активності учасників цивільного обороту. Не дивлячись на зміну його соціально-економічного змісту, в ході історії суспільства сама по собі конструкція договору як продукту юридичної техніки залишається в своїй основі досить стійкою. З часом разом з розвитком системи суспільних відносин, які опосередковані договорами, розширився склад можливих учасників: разом з фізичними особами (громадянами) в цій ролі стали виступати колективні утворення, визнані самостійними суб'єктами цивільного права, - юридичними особами. Все більш багатоманітними ставали передбачені в законодавстві типи договорів, ускладнювалися комбінації елементів, використовуваних при конструюванні договірного правовідношення і ін. А договори залишаються договорами...

Конструкція договору застосовується в різних галузях права, однак, для того, щоб договір як різновид юридичних фактів міг належним чином функціонувати, необхідно дотримуватись належної процедури його укладення.

Процес укладення договорів приречений самою природою відповідної конструкції: якщо сенс договору полягає в досягнутій згоді, то тим самим його укладення передбачає вираження волі кожної зі сторін і її збіг. Традиційним для законодавця протягом довгого часу було виділення двох випадків укладення договорів із створенням для кожного з них свого особливого режиму. Йдеться про укладення договору між "присутніми" і між "відсутніми". При тому і іншому варіанті стадії пропозиції (оферти) і її прийняття (акцепту) слідують одна за одною і ніколи не поєднуються.

Завдання даної роботи – з’ясувати сутність кожної зі стадій укладення договору, а також порядок його розірвання та правові наслідки вказаних процесів.

1. ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ

Вдповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Цивільно-правовий договір, будучи видом правочину, являє собою правову форму, у яку втілюються узгоджені волевиявлення сторін. Сам процес узгодження волевиявлень називається укладанням договору.

У частині першій статті 638 ЦК України сформульоване загальне правило, згідно з яким договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Момент укладення договору визначається відповідно до правил ст. 640, а форма — відповідно до ст. 639 ЦК.

Оскільки факт укладення договору, за загальним правилом, пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливо визначити, які умови належать до числа істотних. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Це означає, що при недосягненні сторонами згоди хоча б за однією з них договір вважається неукладеним, тобто таким, що не породив юридичних наслідків. Утім, якщо сторони домовилися про всі істотні умови, договір вважається укладеним, навіть якщо він не містить ніяких інших умов Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М.Коссака. – К.: Істина, 2004. – 976с. – С. 475..

Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору. Утім, частина друга статті 638 ЦК України встановлює загальні критерії для визначення тих чи інших умов істотними.

По-перше, істотною умовою у всіх без винятків випадках є умова про предмет договору. Природно, що поки сторони не досягли згоди відносно предмету договору, він не може вважатися укладеним.

По-друге, — це умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча і не визначені прямо, однак є необхідними для договорів даного виду. Необхідним, а значить й істотними слід вважати умови, що виражають природу відповідного договору. Так, очевидно, що для всіх сплатних договорів істотною є умова про ціну, для строкових договорів — умова про строк і т.д.

По-третє, істотними є будь-які інші умови, відносно яких згода має бути досягнута на вимогу будь-якої із сторін. Це такі умови, при відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір. Так, наприклад, такою умовою у договорі ку-півлі-продажу може бути обов'язок продавця доставити продану річ за вказаною покупцем адресою.

Від істотних слід відрізняти звичайні і випадкові умови, спільною ознакою яких є те, що їх наявність або відсутність не впливає на факт укладення договору. Звичайні умови — це умови, передбачені чинним законодавством, їх немає необхідності включати у текст договору, оскільки вважається, що вони стають обов'язковими для сторін вже в силу самого факту укладання договору. Так, наприклад, якщо сторони у договорі майнового найму спеціально не обумовили, на якій з них лежить обов'язок здійснення поточного ремонту, то діє правило, встановлене ст. 776 ЦК, згідно якого здійснення поточного ремонту є обов'язком наймача. На відміну від звичайних, випадкові умови набу. вають сили лише у випадку, якщо вони включені до тексту договору. Як правило, за допомогою випадкових умов сторони змінюють положення диспозитивних норм (тобто норм, зміст яких вони вправі змінювати договором), або використовують для подолання прогалин правового регулювання. Отже, якщо у договорі майнового найму буде передбачено, що обов'язок по здійсненню поточного ремонту лежить на наймодавцеві, то така умова буде вважатися випадковою.

Утім,