правило, — передачі майна. Відповідно до ч. 2 статті 640 ЦК реальний договір вважається укладеним саме з моменту передання майна або вчинення іншої певної дії. До числа реальних договорів належать, зокрема, договори довічного утримання, позики та деякі інші. Так, наприклад, відповідно ст. 1046 ЦК договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір може бути консенсуальним або реальним, але якщо відповідно до законодавства або домовленості сторін він має бути нотаріально посвідчений (ст. 639 ЦК), він вважається укладеним лише з моменту його нотаріального посвідчення.
Якщо відповідно до законодавства договір підлягає обов'язковій державній реєстрації, він вважається укладеним з моменту такої реєстрації.
Якщо відповідно до законодавства договір підлягає і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації (наприклад, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири), іншого нерухомого майна тощо), він вважається укладеним лише з моменту державної реєстрації.
1.1. Пропозиція укласти договір (оферта)
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ст. 641 ЦК).
Відповідно до принципу свободи договору, ініціатива щодо його укладення може виходити від будь-якої сторони: продавця чи покупця, наймодавця чи наймача, замовника чи підрядника тощо. Отже, будь-якою зі сторін може бути зроблена пропозиція щодо укладення майбутнього договору (оферта). Особа, яка робить оферту, називається оферентом.
Офертою, тобто пропозицією щодо укладення договору, яка тягне певні правові наслідки, може вважатися не будь-яка пропозиція взагалі, а лише така, що містить всі необхідні істотні умови договору (ст. 638 ЦК) і виражає намір оферента вважати себе зобов'язаним у разі її прийняття. Так, наприклад, не може вважатися офертою лист, який хоча і містить всі істотні умови договору, але зі змісту якого слідує лише намір особи вступити у попередні переговори щодо укладення договору Цивільне право України. Підручник / Є.О.Харитонов, Н.О.Саніахметова. – К.: Істина, 2003. – 776с. – С. 419.. Важливою ознакою оферти є визначеність особи чи певного кола осіб, яким вона адресується. Саме тому реклама та інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб (наприклад, оголошення) не визнаються офертою і, отже, не пов'язують особу, що їх зробила, якщо інше прямо не витікає з їх змісту. Винятком з цього правила є так звана публічна оферта — пропозиція, звернена до невизначеного кола осіб, що містить всі істотні умови майбутнього договору і чітко виражає готовність оферента укласти договір з будь-якою особою, яка до нього звернеться. Публічна оферта має велике значення для цивільного обороту, оскільки саме таким чином укладається більшість договорів у сфері роздрібної торгівлі, побутового обслуговування населення тощо. Публічною офертою, наприклад, слід вважати розміщення на прилавку товарів з цінниками.
За своєю юридичною природою пропозиція щодо укладення договору (оферта) є одностороннім правочином, що тягне виникнення певних правових наслідків для особи, що її зробила. Ці правові наслідки виявляються в тому, що одержана адресатом оферта зобов'язує оферента і не може бути ним відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Слід зазначити, що правові наслідки оферти пов'язуються не з самим фактом її здійснення оферентом, а з фактом її отримання першою особою. Саме тому оферент вправі відкликати оферту до моменту або в момент її одержання адресатом. Так, наприклад, оферта надіслана поштою, до моменту її отриманням може бути відкликана телеграмою, факсом або електронною поштою. В цьому випадку оферент не стає зобов'язаним внаслідок зробленої ним офорти.
Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку (ст. 643 ЦК).
Пропозиція укласти договір (оферта) являє собою односторонній правочин і, таким чином, породжує певні правові наслідки для особи, яка її зробила. Ці наслідки полягають у зв'язаності оферента зробленою ним офертою. У випадку необґрунтованої відмови від зробленої оферти чи необґрунтованої її зміни оферент зобов'язаний відшкодувати іншій стороні всі збитки, яких вона зазнала, здійснюючи дії щодо укладання договору.
Утім, юридична зв'язаність оферента зробленою ним офертою виникає лише на певний строк, який залежить від того, чи зазначений у оферті строк для відповіді чи ні. У статті 643 ЦК йдеться про оферту — письмову або усну — у якій вказаний строк для відповіді.
Відповідь про прийняття пропозиції, зробленої з вказівкою строку для відповіді, тягне укладення договору лише у випадку, якщо така відповідь не лише вчасно відправлена акцептантом, але й отримана оферентом протягом вказаного в оферті строку. У зв'язку з цим, важливе значення має не лише правильне визначення початку і закінчення перебігу строку наданого для відповіді строку (ст.ст. 253, 254 ЦК), але й врахування часу поштового обігу (якщо відповідь направлена поштою).
У випадку, якщо відповідь про прийняття пропозиції отримана оферентом протягом вказаного в