Якщо договір укладається на підставі обов'язкового для сторін (чи однієї з них) правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування, зміст такого договору має відповідати цьому правовому акту.

Так, наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, відповідно до Закону є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні та міські ради, а орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, — районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 46-47, ст.280). Рішенням відповідного органу визначаються основні умови надання земельної ділянки: її розмір, розташування, цільове призначення, строк оренди, розмір орендної плати тощо. Такі умови є обов'язковими для сторін при укладенні у подальшому договору оренди, зміст договору має відповідати ним в точності.

Для договорів, що укладаються на підставі обов'язкового для сторін (сторони) правового акта, як правило, характерним є особливий порядок їх укладення, що визначається спеціальними актами законодавства. Так, наприклад, порядок укладення договору оренди земельної ділянки встановлюється ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевего самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

До переддоговірних спорів належать спори про спонукання до укладення договорів спори щодо змісту договорів, що укладаються. Підвідомчість переддоговірних спорів визначається процесуальним законодавством, зокрема, Цивільним процесуальним і Господарським процесуальним кодексами України.

Частина перша статті 649 ЦК передбачає право кожного з контрагентів передати на вирішення відповідного суду розбіжності, що виникають при укладенні договору на підставі обов'язкового для сторін (сторони) правового акта. Такі розбіжності, зокрема, можуть виникнути, коли ті чи інші положення правового акта сформульовані недостатньо чітко, що надає підстави для їх неоднакового тлумачення. Така ситуація може виникнути і в тому разі, коли одна із сторін порушує встановлені правовим актом обов'язкові умови щодо змісту договору. За результатами розгляду такого спору суд у резолютивній частині вказує рішення з кожної спірної умови договору.

Утім, в практиці зустрічаються випадки, коли одна із сторін взагалі ухиляється від укладання договору, хоча розбіжностей щодо його умов, як таких, при цьому може і не бути. В цьому випадку зацікавлена сторона вправі звернутися до суду з позовом про спонукання до укладення договору. Якщо заявлені позовні вимоги будуть визнані судом такими, що підлягають задоволенню, суд у резолютивній частині рішення вказує умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Переддоговірні спори, що виникають при укладенні договорів не заснованих на обов'язковому для сторін (сторони) правовому акті, відповідно до принципу свободи договору можуть бути передані на розгляд суду, господарського або третейського суду лише у випадку, якщо це прямо передбачено законом або домовленістю сторін. Так, наприклад, переддоговірний спір, що виник при укладенні основного э договору, може бути переданий для вирішення його судом, якщо сторони домовилися про це у попередньому договорі Цивільний кодекс України: коментар за загальною редакцією Є.О. Харитонова, О.М. Калітенка. - Одеса: Юридична література, 2003. – 1080 с. – С. 536..

Стаття 650 ЦК визначає загальні положення щодо укладання цивільно-правових договорів. Особливості окремих способів укладення договорів, зокрема укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо, встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про товарну біржу» порядок здійснення та реєстрації біржових операцій визначається Правилами біржової торгівлі, які затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або уповноваженим ними органом. Відповідними органами державної влади можуть розроблятися і затверджуватися типові правила біржової торгівлі певними видами товарів Закон України „Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-XII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 10, ст.139). Так, наприклад, відповідно до Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією біржова угода умовно проходить два етапи укладення. Перший — починається з оголошення біржовим маклером, що веде торги, пропозиції продавця, і закінчується в момент оголошеннями ним реєстраційного номера покупця та ціни продажу, одночасно брокери-покупці та продавці підтверджують підписами на квитках згодні на купівлю та продаж. На другому етапі угода оформляється письмово біржовим контрактом, що підписується брокером-покупцем і продавцем та уповноваженою особою біржі.

2. ПІДСТАВИ ДЛЯ ЗМІНИ АБО РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірванії но за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим