або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Аналіз цього положення в контексті ст.ст. 654, 639 ЦК дозволяє зробити висновок, що моментом зміни (припинення) зобов'язань сторін є момент надання угоді сторін про це необхідної форми.
Треба враховувати також, що угода щодо зміни або розірвання договору сама є договором і, отже, на процес її укладення поширюються всі правила, передбачені ЦК. Так, як і будь-який договір, угода щодо зміни (розірвання) договору може проходити при укладенні стадії оферти і акцепту. В цьому випадку моментом укладення цієї угоди і, відповідно, моментом зміни або припинення зобов'язань сторін буде момент отримання особою, яка зробила пропозицію щодо зміни (розірвання) договору відповіді про згоду з цією пропозицією від іншої сторони.
У випадку, коли договір розривається (змінюється) у судовому порядку, зобов'язання сторін, відповідно, змінюються або припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили. Момент, з якого рішення суду набирає законної сили, визначається за нормами процесуального законодавства Мамутов В.К. та ін. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України — К., 2004. – С. 291..
Частина 4 статті 653 ЦК встановлює загальне правило, відповідно до якого договір змінюється або розривається лише на майбутнє, і, отже, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту, відповідно, зміни або розірвання договору. Утім, з зазначеного загального правила договором або законом можуть бути передбачені винятки. Так, наприклад, якщо підставою зміни або розірвання договору є істотна зміна обставин (ст. 652 ЦК), суд на вимогу будь-якої з сторін визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Частина 5 статті 653 ЦК визначає наслідки зміни або розірвання договору, підставою яких є істотне порушення договору однією з сторін. Питання щодо того, чи є порушення договору істотним, чи не є таким вирішується відповідно до правил статті 651 ЦК. У випадку, якщо порушення договору однією із сторін буде визнано істотним, і договір буде змінений або розірваний, друга сторона має право вимагати відшкодування збитків, викликаних зміною або розірванням договору. Відшкодування збитків є мірою відповідальності і, отже, відповідно до ст. 614 ЦК, особа, істотне порушення договору якою було підставою зміни (розірвання) договору, звільняється від відшкодування збитків, якщо доведе, що порушення договору сталося не з її вини.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Дана вимога стосується лише тих випадків, коли зміна або розірвання договору здійснюється за згодою сторін. При цьому треба враховувати, що угода сторін щодо зміни або розірвання договору сама є договором, і на її укладення поширюються правила, встановлені цією главою Кодексу.
Відповідно до загального правила, угода сторін щодо зміни або розірвання договору має бути вчинена у такій самій формі, що і договір. Отже, якщо договір був укладений в усній формі, він може бути змінений або розірваний усною угодою сторін, якщо у простій письмовій — то, відповідно, угодою у простій письмовій формі. При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 207 ЦК угода у письмовій формі може вчинятися як шляхом складання єдиного документа, так і шляхом обміну листами, телеграмами, факсами тощо.
Договір, що був посвідчений нотаріально, змінюється або розривається нотаріально посвідченою угодою. Недодержання нотаріальної форми відповідно до ст. 220 ЦК тягне нікчемність угоди щодо зміни або розірвання договору. Якщо договір підлягає державній реєстрації, то угода про його зміну або розірвання також має бути зареєстрована.
Договором, законом або звичаями ділового обороту можуть бути встановлені інші вимоги щодо форми угоди про зміну або розірвання договору.
ВИСНОВОК
Отже, офертою, тобто пропозицією щодо укладення договору, яка тягне певні правові наслідки, може вважатися не будь-яка пропозиція взагалі, а лише така, що містить всі необхідні істотні умови договору (ст. 638 ЦК) і виражає намір оферента вважати себе зобов'язаним у разі її прийняття. Важливою ознакою оферти є визначеність особи чи певного кола осіб, яким вона адресується.
Як і оферта, відповідь про її прийняття (акцепт) має відповідати певним обов'язковим умовам: вона повинна бути повною та безумовною. Це означає, що акцептом визнається лише така відповідь, з якої слідує згода з усіма вказаними в оферті умовами, без будь-яких нових (додаткових) умов та застережень.
Після укладення договір набуває обов'язкової сили для сторін і має виконуватися ними відповідно до його умов. Якщо інше не встановлено законом або договором, за згодою сторін допускається зміна або розірвання укладеного договору.
Розірвати або змінити можна лише такий договір, який є укладеним і дійсним. Отже, розірвання договору треба відрізняти від визнання його неукладеним або недійсним.
Основним способом розірвання (зміни) договору є його розірвання або зміна за згодою сторін. ЦК передбачені окремі способи, за допомогою яких сторони за згодою між собою можуть змінити або розірвати договір. У разі зміни договору зобов'язання сторін зберігаються і продовжують існувати, але у зміненому вигляді. Зміна зобов'язань може означати як, власне, їх зміну відповідно до змінених умов договору (щодо предмета місця, строків виконання тощо), так і часткове їх припинення (наприклад, у випадку виключення з договору тих чи інших умов).
У разі розірвання договору, зобов'язання сторін, що витікають з даного договору, припиняються повністю.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Боброва