Термін "завдання права" - це економічна, політична, соціальна проблема, яку воно покликане вирішити.

Завдання права вказує на постійну або тимчасову, найближчу або кінцеву ціль, якій воно повинне всебічно сприяти або досягти самостійно.

Без реалізації функцій не може вирішуватися жодна із задач, що стоять перед правом. Функції завжди направлені на їх розв'язання. Тому можна сказати, що певні задачі "вимагають" і відповідних функцій. Проте їх співвідношення не таке однозначне. Річ у тому, що сама по собі задача не є першоосновою функції. Вона витікає з економічних, політичних, соціальних потреб суспільства, визначається загальносоціальними закономірностями розвитку держави і права, особливостями соціально-економічних умов окремих етапів розвитку суспільства, держави (і, відповідно, права), історичною обстановкою, співвідношенням політичних сил, національними чинниками і т. п.

Залежність функції права від його задач виявляється в тому, що: по-перше, задачі нерідко безпосередньо обумовлюють саме існування функцій; по-друге, визначають їхній зміст і, по-третє, найістотнішим чином впливають на форми і методи їхньої реалізації, зумовлюють конкретні напрями правової дії.

Термін "функціонування права" відображає дію права в соціальній системі. Дати функціональну характеристику права, значить, розкрити і описати способи його впливу (шляхи і форми дії на суспільні відносини).

Якщо "функція права” - поняття збірне в тому сенсі, що відображає не тільки теперішній час і майбутнє (цілі і задачі) в праві, то "функціонування" відображає дію права в теперішньому, якщо інше спеціально не обумовлено [9, c. 335].

Таким чином, "функція права" і "функціонування права" є дуже близькими, але не співпадаючими поняттями. Функціонування права - питання, безпосередньо пов'язане з проблемою функцій, оскільки характеристика системи функцій - це, по суті, характеристика функціонування права. Але в буквальному, більш точному сенсі, поняття "функціонування права" означає дію права як елемента соціальної системи разом з державним механізмом, мораллю, політикою, іншими соціальними регуляторами. Іншими словами, функціонування - це дія права в соціальній системі, це реалізація його функцій, втілення їх в суспільних відносинах.

1.2. Класифікація функцій права

Системний підхід до дослідження процесів і явищ утворює одну з відмінних особливостей сучасної науки, сучасного стилю нового наукового мислення.

Аналіз функцій права як єдиної цілісної системи дозволяє не просто згрупувати, упорядкувати знання при вивченні окремих функцій. Такий аналіз дає приріст знань, дозволяє глибше, повніше зрозуміти зміст кожної з функцій [4, c. 178].

Відомо, що можливості пізнання залишаються малоефективними, якщо воно обмежується рівнем одиничності, якщо за окремими елементами воно не прагне виявити їхню систему, Справа ще і в тому, що в реальному житті функції права не існують ізольовано один від одного, вони тісно взаємопов'язані між собою. Тому жодна з них не може бути досліджена достатньо глибоко і повно без з'ясування її взаємодії з іншими функціями, тобто без вивчення її в системі.

Система функцій права представляє собою складне, багаторівневе утворення. Спочатку слід визначити функцію права як цілого і функції цього цілого.

Система функцій права безпосередньо пов'язана з системою права. Відповідно до елементів, з яких складається остання, можна виділити п'ять груп функцій права, що утворюють їх систему:

- загальноправові (властиві всім галузям права);

- міжгалузеві (властиві двом і більше, але не всім галузям права);

- галузеві (властиві одній галузі права);

- правових інститутів (властиві конкретному інституту права);

- норми права (властиві конкретному виду норм права).

Питання про співвідношення функцій права різних рівнів має важливе значення, оскільки структурним елементам системи права властиві функції, які мають певну специфіку, яка детермінована предметом і методом правового регулювання даних елементів і їхнім призначенням в системі права. Та або інша загальноправова функція може в більшому або меншому ступені конкретизуватися функціями більш низького рівня. Це залежить, по-перше, від характеру загальноправової функції і, по-друге, від призначення галузі, інституту, норми права і відповідно їхніх функцій. Наприклад, функції кримінального права конкретизують загальноправову охоронну функцію в значно більшому ступені, ніж відповідні функції сімейного або земельного права.

Крім того, слід мати на увазі, що загальноправові функції права не охоплюють і не можуть охопити всього різноманіття конкретних форм і шляхів дії права на суспільні відносини. Вони "деталізуються" у дії інших груп функцій права. Так, компенсаційна дія як елемент охоронної функції права здійснюється за допомогою компенсаційної функції цивільного або трудового права. Каральна дія найбільш помітна при здійсненні відповідної функції кримінального права і т. д. [14, c. 139].

Проте, виходячи з предмета загальної теорії права, розглянемо лише основні загальноправові (власне юридичні) функції.

До певної міри можна виділити дві групи критеріїв, які лежать в основі диференціації загальноправових функцій: внутрішні (знаходяться в рамках самого права) і зовнішні (знаходяться за його межами).

Внутрішні критерії (підстави) класифікацій функцій права витікають з системи права, способів його впливу на поведінку людей, особливостей форм реалізації.

Нерозривний зв'язок функцій права з власне правовою матерією обумовлює існування основних власне юридичних функцій: регулятивної і охоронної.

Регулятивна і охоронна функції - це іманентні праву функції. Це ті функції, які якраз і характеризують право як специфічне якісно самостійне утворення. Більше того, можна сказати, що необхідність існування права як соціального явища полягає в необхідності здійснення ним цих функцій.

Зовнішнім об'єктивним критерієм класифікації функцій права є різні соціальні чинники, обумовлені призначення права.

Суспільство як складне і навіть надскладне ціле поділяється на певні сфери суспільних відносин. Абстрагуючись від