В загальному вигляді соціальні функції права можна визначити як напрями зворотної правової дії на відповідні сфери суспільного життя. Так, економічна функція представляє собою правову дію на економічну сферу; політична - на політичну; виховна - на духовну.

Закінчуючи розгляд системи функцій права, звернемо увагу на те, що її не слід розглядати як назавжди дане, незмінне утворення. Дане положення застосовне, передусім, до міжгалузевих і соціальних функцій. Так, суто споживацьке відношення суспільства до природи в даний час привело до крайнього загострення екологічних проблем і, фактично, поставило під загрозу існування цивілізації [17, c. 234]. В цих умовах надзвичайне важливе і відносне самостійне місце в системі суспільних відносин зайняла екологія, що дозволило окремим вченим виступити з обгрунтовуванням існування екологічної функції права.

Загальне правило тут таке: як тільки та або інша сфера суспільного життя стає істотно значущою, починає активно регулюватися нормами всіх (або майже всіх) галузей права - правомірно ставити питання про існування відповідної його функції.

РОЗДІЛ 2.

СПЕЦІАЛЬНО-ЮРИДИЧНІ ФУНКЦІЇ ПРАВА

2.1. Регулятивна функція права

В системі функцій права очолююче, визначальне місце займає регулятивна функція. Чи виражається право у формі нормативних або правозастосовних актів, здійснюється в загальних або конкретних правовідносинах, чи встановлює правовий статус, правосуб'єктність громадян, чи визначає компетенцію державних органів і юридичних осіб - у всіх цих формах виявляється його основне соціальне призначення - регулювати суспільні відносини.

Особливості цієї функції полягають перш за все у встановленні позитивних правил поведінки, в організації суспільних відносин, в координації соціальних взаємозв'язків.

В рамках регулятивної функції виділяють дві підфункції: регулятивну статичну і регулятивну динамічну.

Регулятивна статична функція виражається в дії права на суспільні відносини шляхом їхнього закріплення в тих або інших правових інститутах. В цьому полягає одна із задач (призначень) правового регулювання. Право перш за все юридично закріплює, зводить в розряд чітко врегульованих ті суспільні відносини, які є основою нормального, стабільного існування суспільства, відповідають інтересам його більшості або силам, що стоять у влади.

Вирішальне значення в проведенні статичної функції належить інститутам права власності, юридична суть яких в тому і полягає, щоб закріпити економічні основи суспільного устрою. Статична функція виразно проявляється і у ряді інших інститутів (у тому числі в інститутах політичних прав і обов'язків громадян, виборчому, авторському праві).

Регулятивна динамічна функція виражається в дії права на суспільні відносини шляхом оформлення їх руху (динаміки). Вона втілена, наприклад, в інститутах цивільного, адміністративного, трудового права, які опосередковують процеси в економіці і інших сферах суспільного життя.

Характеристика регулятивної функції права припускає з'ясування найважливіших шляхів її здійснення, оскільки будь-який з них відіграє істотну роль у всьому процесі, здійснюваному правовою системою.

Найбільш характерними шляхами (елементами) здійснення регулятивної функції права є:

- визначення за допомогою норм права праводієздатності правосуб'єктності) громадян;

- закріплення і зміна правового статусу громадян;

- визначення компетенції державних органів, у тому числі і компетенції (повноважень) посадових осіб;

- встановлення правового статусу юридичних осіб;

- визначення (передбачення) юридичних фактів, направлених на виникнення, зміну і припинення правовідносин;

- встановлення конкретного правового зв'язку між суб'єктами права (регулятивні правовідносини);

- визначення оптимального типу правового регулювання загальнодозволенного, дозвільного) стосовно конкретних суспільних відносин [13, c. 164].

З урахуванням зазначеного регулятивну функцію права можна визначити як обумовлений його соціальним призначенням напрям правового впливу, що виражається у встановленні позитивних правил поведінки, наданні суб'єктивних прав і покладанні юридичних обов'язків на суб'єктів права.

2.2. Охоронна функція права

Слід підкреслити і важливість іншої власне юридичної функції права - охоронної.

Необхідність в охороні суспільних відносин існувала і завжди буде існувати. Право, як відомо, існувало не завжди, але з тієї миті, як воно з'являється, воно стає одним з самих найважливіших засобів охорони суспільних відносин. Даний вияв правової дії представляє собою охоронну функцію.

Охоронна функція права - це обумовлений соціальним призначенням напрям правового впливу, націлений на охорону загальнозначущих, найбільш важливих економічних, політичних, національних, особистих відносин, витіснення явищ, чужих даному суспільству.

Із запропонованого визначення витікає, що право охороняє як загальновизнані, фундаментальні суспільні відносини, так і націлене на витіснення чужих конкретному суспільству відносин. Чому на це слід звернути увагу? Річ у тому, що ряд вчених вважає, що головна ціль охоронної функції права - це витіснення явищ, чужих суспільству.

Викорінювання небажаних явищ з життя суспільства це вже повторний результат дії права, яке спочатку виступає як засіб охорони тих відносин, які в такій охороні мають потребу. А охороняючи ці відносини, право присікає, забороняє, карає дії, що порушують умови нормального розвитку, що суперечать інтересам суспільства, держави і громадян, і тим самим витісняє їх.

Не слід розуміти охоронну функцію і так, ніби вона виявляється лише тоді, коли скоюється правопорушення.

Основне призначення даної функції полягає, перш за все, в превентивній охороні суспільних відносин, запобіганні порушень норм права. Ефективність охоронної функції тим вище, ніж більше суб'єктів права підкорялися приписам норм права, виконали вимогу заборони. Сам факт встановлення заборони або санкції здійснює серйозний вплив на деяких осіб, спонукає їх утримуватися від здійснення караного вчинку. А це означає, що досягається одна з цілей дії права - охороняється певне суспільне відношення [5, c. 182].

Охоронну функцію не слід протиставляти регулятивній в тому сенсі, що одна з них - це негативна (оскільки включає заборони, санкції, відповідальність), а друга позитивна, оскільки направлена на координацію позитивної діяльності суб'єктів права. Обидві ці