По-перше, вона характеризує право як особливий спосіб впливу на поведінку людей, що виражається у впливі на їхню волю загрозою санкції, встановленням заборон і реалізацією юридичної відповідальності.

По-друге, вона служить інформатором для суб'єктів суспільних відносин про те, які соціальні цінності узяті під охорону за допомогою правових приписів.

По-третє, вона є показником політичного і культурного рівня суспільства, гуманних начал, які містяться в праві.

Спосіб охорони дуже часто залежить від рівня розвитку суспільства, від його політичної сутності.

Характерні риси охоронної функції права простежуються більш чітко, якщо її порівняти з правоохоронною діяльністю держави. Загальне призначення правоохоронної діяльності держави зводиться до того, щоб забезпечити неухильне виконання суб'єктами права вимог закону, тобто забезпечити дотримання режиму законності. Досягається це виявленням правопорушень, їхнім розслідуванням, притягненням до відповідальності винних, захистом прав громадян [12, c. 77].

Таким чином, якщо охоронна функція права - це дія самого права, то правоохоронна діяльність держави, по-перше, є матеріальною гарантією дотримання вимог права, оскільки це дії спеціальних органів і установ (МВС, прокуратури, суду) по охороні права; по-друге, ця дія не самого права, а зовнішнього по відношенню до нього чинника - держави.

2.3. Форми реалізації функцій права

Хоча право і володіє певним ступенем саморегуляції, воно в той же час не досягає і не може досягти такого відособлення, щоб регулювати всі свої процеси самостійно. Звідси, разом з власним (внутрішнім), воно має зовнішній механізм реалізації, що складається зі всіх суб'єктів права (громадян, посадових осіб, громадських об'єднань, державних органів і т. п.).

В яких же формах реалізуються функції права? Вище наголошувалося, що функція права - це правова дія, яка складається з трьох форм: інформаційного, орієнтаційного і правового регулювання. Відповідно до цих форм виділяють три форми реалізації функцій права: інформаційну, орієнтаційну і правове регулювання.

Інформаційна форма реалізації функцій права полягає в тому, щоб повідомити адресатам вимоги держави, що відносяться до поведінки людей, інакше кажучи, довести до їхнього відома можливості, які схвалюються або допускаються державою, об'єкти, засоби і методи досягнення суспільно корисних цілей, і, навпаки, які суперечать інтересам суспільства, держави і громадян.

Джерела, з яких громадяни одержують інформацію про зміст норм права, можуть бути самими різними: офіційні джерела, засоби масової інформації, юрисконсульти, адвокати, інші особи юридичної професії, це можуть бути керівники різних рівнів, друзі, знайомі, родичі, популярна юридична література і ряд, інших.

Правова інформованість має величезне значення, проте на сьогоднішній день її рівень значно відстає від потреб суспільного розвитку і потребує істотного підвищення. Особливе значення ця обставина має в періоди інтенсивного оновлення законодавства. Тому громадяни об'єктивно потребують отримання правової інформації про чинне законодавство, про зміни, доповнення, виключення, що вносяться в нього, про нові закони і т.д. Не випадково на повістку дня була поставлена задача організувати юридичний всеобуч як єдину загальнодержавну програму, що охоплює всі верстви населення, всі кадри в центрі і на місцях.

Наступній, не менш значущою, формою реалізації функцій права є орієнтаційна дія. Річ у тому, що важливі не тільки знання норм права, але і вироблення в громадян позитивних правових установок, які утворюють правову орієнтацію, що є наслідком орієнтаційної правової дії.

Сутність правової установки в правовій сфері можна визначити як схильність особи до сприйняття норм права, його оцінки, готовністю до здійснення дії, що мають юридичне значення, або ж як вірогідність того або іншого варіанту поведінки (діяльності) у сфері правового регулювання [10, 241].

Орієнтаційна правова дія складається з сукупності правових установок і представляє собою двоєдиний процес: формування установок - з одного боку, і їхній вплив на правову поведінку громадян - з іншого.

Центральне місце в системі правової дії займає правове регулювання. Воно здійснюється за допомогою особливої системи правових засобів, які утворюють в сукупності механізм правового регулювання.

Ефективність реалізації функцій права в рамках цієї форми залежить від з'ясування наступних принципових положень:

- умов ефективності регулювання;

- процесу правового регулювання;

- соціальних результатів регулювання.

Умови ефективності правового регулювання поділяються на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивними умовами є: соціально-економічний стан, система господарства, форми власності і т. п. До суб'єктивних - відносяться: наукова обгрунтованість необхідності регулювання, вибір оптимального варіанту регулювання, своєчасність правотворчості, вдосконалення чинного законодавства, забезпечення стабільності правового регулювання, ясність, чіткість правових приписів, активність правозастосових органів в справі втілення в життя правових приписів і ряд інших.

Процес правового регулювання складається з трьох взаємозв'язаних стадій.

Перша стадія - це регламентація суспільних відносин (їхнє врегулювання), тобто розробка і прийняття юридичних норм.

Друга стадія - виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків (виникнення правовідносин). Сутність даної стадії - перехід від загальних приписів норм до конкретної моделі поведінки конкретних осіб.

Третій - завершальною стадією процесу правового регулювання є реалізація норм права (юридичний результат регулювання). Вона полягає у фактичному використанні особами своїх суб'єктивних прав, виконанні обов'язків, дотриманні заборон.

Соціальний результат регулювання - це, головним чином, ефект в економічній, політичній і духовній сферах. Він може виражатися в закріпленні певних відносин, їхньому розвитку, викорінюванні небажаних явищ.

РОЗДІЛ 3.

ПРИНЦИПИ ПРАВА

3.1. Поняття та класифікація принципів права

У науковій і навчальній літературі принципи характеризують як загальні вимоги до суспільних відносин і їх учасників, а та-кож як вихідні керівні засади, відправні установлення, що вира-жають сутність права і випливають з ідей справедливості й свобо-ди, а також визначають загальну спрямованість і