2.4. Міжгалузеві й галузеві принципи

Міжгалузевими називаються принципи, що діють відразу в кількох галузях права. Більшість принципів мають міжгалузевий характер, бо більш-менш одноманітно виражені в нормах кількох галузей. До них належать принципи судоустрою, судочинства (цивільного, господарського, кримінального) і правового стану осіб, які беруть участь у процесі. Це, зокрема, такі:

незалежність суддів і підкорення їх тільки законам;

здійснення правосуддя тільки судом;

рівність прав учасників судового розгляду;

всебічність, повнота й об'єктивність з'ясування обставин справи;

ніхто не може бути суддею у власній справі;

усність, безпосередність, безперервність, гласність процесу;

національна мова судочинства;

доступність судового захисту та багато інших.

Міжгалузевими принципами є такі принципи, як «дозволено все, що не заборонено законом», а також «дозволено тільки те, що прямо дозволено законом, все інше заборонено», які відповідають загальнодозволеному і дозволено-заборонному ти-пам правового регулювання. Загальнодозволена спрямованість характерна для цивілістичного циклу галузей, зі змісту яких ви-пливає, що громадяни і юридичні особи можуть займатися будь-якою діяльністю, не забороненою законом. Водночас діяльність органів держави базується на дозволено-заборонному принципі, бо здійснюється відповідно до їх компетенції в рамках адміні-стративного, криміналістичного і процесуального циклу галузей і побудована на забороні виходити за її межі.

Галузеві принципи підкреслюють особливості конкретної галузі права і нарівні з предметом і методом сприяють індивіду-алізації галузі як самостійної в загальній системі права. Прин-ципи галузей — це не раз і назавжди дана аксіома; вони, як і нор-ми права, можуть змінюватися, зокрема зі зміною суспільних відносин, на базі яких виникає галузь права. Так, процеси рефор-мування політичної, економічної, соціальної та інших сфер жит-тя суспільства не могли не відбитися на змісті галузевих прин-ципів. Поява ринку праці і капіталу, наприклад, сприяла станов-ленню ряду нових принципів галузі трудового права. За часів соціалістичної системи господарювання за будь-яким роботодав-цем все ж стояла держава, тому основні умови трудового догово-ру з працівником (розмір зарплати, терміни договору, тривалість відпусток та ін.) були значною мірою усередненими. В умовах ринкової організації економіки основоположними принципами трудового права стають:

свобода праці, яка передбачає для кожного працездатного громадянина свободу вибору місця роботи, форми й виду ре-алізації своїх здібностей до праці, а також свободу договірного регулювання трудових відносин при встановленні державою обов'язкового мінімуму прав найманого працівника;

державний нагляд і контроль за умовами праці найманих працівників;

принцип обов'язковості умов договорів про працю, в тому числі вимоги дисципліни і підлеглості працівника організаторам виробництва в процесі праці;

принцип розподілу за кількістю і якістю праці, що відповідає екстенсивному типу виробництва, модифікується в принцип оплати праці найманого працівника за його результатами відпо-відно до встановленого державою мінімуму оплати і договорів про працю;

і нарешті, більшого значення набуває принцип забезпечення працівника при настанні непрацездатності, а також матеріально-го забезпечення в разі безробіття, що зафіксовано на міжнарод-но-правовому рівні [8, c. 419].

З часом зникли такі принципи, як переважна охорона со-ціалістичної власності і її необмежена віндикація, принцип пла-нування, керівна і спрямовуюча роль КПРС та інші, що вихоло-щували зміст галузі цивільного права. Водночас з'явилися прин-ципи, сформульовані в процесі багатовікової історії розвитку тієї чи іншої галузі, які або не згадувалися взагалі, або мали друго-рядний, підпорядкований щодо згаданих вище принципів харак-тер. Йдеться про принципи єдності правового регулювання май-нових і особистих немайнових відносин незалежно від їхніх суб'єктів, рівності учасників цивільних правовідносин, повного поновлення порушеного стану суб'єктів цивільного права та ін.

Не міг не відбитися на змісті галузевих принципів відхід від класового трактування права, а також загальні тенденції до гу-манізації й демократизації правової системи в цілому.

2.5. Принципи правових інститутів

Принципи правових інститутів діють у межах однорідних суспільних відносин, що регулюються нормами окремого інсти-туту. Іноді їх ототожнюють з загальноиравовими або галузевими принципами, піддаючи сумніву саму необхідність існування прин-ципів окремих інститутів права. Разом з тим принципи окремих інститутів права становлять цілком самостійну наукову кате-горію i виступають конкретизуючим елементом системи загаль-них принципів права.

Так, інституту призначення покарання у кримінальному праві відповідає ціла система принципів, які є логічним продовженням загальних засад, характерних для держав з демократичною і гу-маністичною орієнтацією, зокрема:

законність покарання в розумінні конкретного його прояву;

визначеність покарання у вироку суду;

обґрунтованість і обов'язковість його мотивування у вироку;

гуманність конкретного покарання, яке не може спричиняти фізичних страждань засудженому або принижувати його люд-ську гідність;

індивідуалізація покарання, тобто відповідність покарання небезпеці злочинця (врахування особи винного);

справедливість покарання, яка адекватна небезпеці злочину і відповідає уяві суспільства про карність вчинків певного роду.

Інститутам цивільного процесу: позовному провадженню, провадженню у справах, що випливають з адміністративно-пра-вових відносин, інституту судового рішення, перегляду цивільних справ, виконання судових рішень і багатьом іншим, відповідає своя система принципів, адекватна принципам права в цілому, а також указаної галузі, що і зумовлює їх нормальне функціону-вання. Наприклад, у стадії виконавчого провадження можна вирізнити такі принципи:

виконання судових рішень державними виконавцями;

швидке й реальне виконання судових рішень;

мирова угода у виконавчому провадженні;

диспозитивність виконавчого провадження;

повернення стягнення на майно боржника та ряд інших [15, c. 461].

Різноманітність розглянутих принципів дозволила дослідни-кам дійти висновку про неможливість дати вичерпний перелік принципів, що діють у праві. Це означає, що нові принципи мо-жуть виводитися з соціальної дійсності і досліджуватися як відносно самостійні феномени.

ВИСНОВОК

Отже, під функцією права розуміють або соціальне призначення права, або напрями правового впливу на суспільні відносини,