Нормативні акти в правовій державі в основному діють лише «вперед» і не мають зворотної дії, тобто приводять до виникнен-ня юридичних наслідків тільки у зв'язку з тими фактами, що ви-никли після набрання ними чинності. Традиційно відзначається, що, виходячи з практики, загальний принцип, який визначає на-прям дії нормативних актів, може бути визначений як принцип негайної дії. Це пояснюється тим, що держава, як правило, зацікавлена в найбільш швидкій заміні старих відносин новими, старої норми новою нормою.

Що таке принцип негайної дії нормативного акта? За образ-ним висловом С. Алексеева, новий нормативний акт ніби розти-нає триваючі відносини. Усі ті юридичні наслідки, які відповідно до фактів, що відбулися в минулому, вже настали, як правило, зберігають свою силу. Але й новий нормативний акт діє негайно; згідно з цим усі факти, що виникли після набрання чинності но-вим актом, підпадають під його дію [23, c. 451].

Наведемо приклад негайної дії закону. Уявимо собі таку суто теоретичну ситуацію: за чинним Кодексом про шлюб та сім'ю май-но, яке отримано у спадщину одним із подружжя під час перебу-вання в шлюбі, вважається його приватною власністю. З 1 січня 2002 року набрав чинності новий Кодекс, що встановлює інше пра-вило: майно, яке отримано у спадщину одним із подружжя під час перебування в шлюбі, вважається спільною власністю подружжя. Чоловік отримує спадщину 1 грудня 2001 року, а дружина — 1 бе-резня 2002 року. Виникає питання: хто вважається власником май-на, успадкованого 1 грудня 2001 року та 1 березня 2002 року? За умови, що в новому Кодексі встановлено, що він має негайну дію, майно, успадковане чоловіком, є його приватною власністю (оскільки факт отримання цієї спадщини виник до набрання чин-ності новим Кодексом), а майно, успадковане дружиною, є спільною власністю подружжя (оскільки другий факт отримання спадщини виник вже після набрання чинності новим Кодексом).

Переживаюча дія старого акта — це явище, за своїм характе-ром протилежне зворотній силі. Тут старий нормативний акт, скасований новим, якоюсь мірою продовжує діяти і після втрати ним юридичної сили. Він ніби «переживає» відведений йому тер-мін. «Переживання» закону можливе тільки у триваючих відно-синах. Воно застосовується, як правило, у разі, коли необхідно враховувати інтереси осіб, що вступили в правовідносини до ви-дання нового нормативного акта [18, c. 176].

Повернемось до прикладу про негайну дію закону і подиви-мось, як зміняться наші висновки, коли старий Кодекс буде мати переживаючу дію. Переживаюча дія означає, що за прямою вка-зівкою закону для тих шлюбів, що були укладені до 1 січня 2002 року, старий Кодекс продовжує регулювати майнові відносини, які виникають після набрання чинності новим Кодексом [27]. А новий Кодекс регулюватиме лише ті відносини, що виникають у шлюбах, укладених після 1 січня 2002 року. У цьому разі як майно, успадко-ване чоловіком, так і майно, успадковане дружиною, буде їх при-ватною власністю, незважаючи на те, що факт отримання спадщи-ни дружиною виник після втрати чинності старим Кодексом.

Зворотна сила закону полягає в тому, що новий закон поши-рюється на факти, які виникли ще при старому законі. Тому наслідки, що були законно зроблені при старому законі, визна-ються неправильними і підлягають зміні відповідно до норм ново-го закону.

Знову повернемося до прикладу із спадщиною. Уявимо, що новий Кодекс має зворотну дію (тобто за прямою вказівкою зако-ну новий Кодекс регулює майнові відносини і для шлюбів, укладе-них до набрання чинності новим Кодексом, і для шлюбів, укла-дених після 1 січня 2002 року). У цьому разі наші висновки будуть такими: як майно, успадковане чоловіком, так і майно, успадко-ване дружиною, будуть їх спільною власністю, бо не має значен-ня, що факт отримання спадщини чоловіка виник до набрання чинності новим Кодексом. І наслідки, що були законно зроблені при старому Кодексі (визнання майна, успадкованого чоловіком, приватною власністю останнього), підлягають зміні відповідно до норм нового закону (майно визнається спільною власністю).

Для фізичних і юридичних осіб діють різні правила, які визна-чають можливість зворотної дії закону.

Стосовно фізичних осіб закони не мають зворотної дії (саме тому наведений вище приклад із зворотною дією Кодексу є суто теоретичним). Разом з тим ст. 58 Конституції передбачає виняток для тих законів, що пом'якшують або скасовують відпові-дальність фізичної особи. У цьому разі вони мають зворотну си-лу [11]. Оскільки закони, що пом'якшують і скасовують відповідаль-ність, для фізичних осіб завжди мають зворотну силу, то для за-стосування цього правила не потрібна спеціальна вказівка про це в тексті закону — воно діє автоматично.

Стосовно юридичних осіб закони за загальним правилом теж не мають зворотної сили. Але і тут як виняток зворотна сила все-таки є можливою. Щоправда, на відміну від фізичних осіб, правило про зворотну силу не діє автоматично в тих випадках, коли за-кон пом'якшує або скасовує відповідальність юридичної особи. Як указав Конституційний Суд України, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачене шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

РОЗДІЛ 2.

ДІЯ НОРМАТИВНИХ ПРАВОВИХ АКТІВ В ПРОСТОРІ

Дія нормативних правових актів в просторі визначається територіальними межами його обов'язковості. Територія держа-ви — це обмежений кордонами держави простір суші, її надра, континентальний шельф, повітряний простір над землею і вод-ною територією,