Крім того, хоча це і не зазначено у ст. 8, але випливає із п. 7 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і ст. ст. 35—37 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах, на іноземців та осіб без громадянства, які не проживають постійно в Україні, також поширюється принцип ne bis in idem, і вони не можуть підлягати в Україні відповідальності за КК України у разі вчинення ними за її межами передбаченої КК України, скажімо, міжнародного злочину або особливо тяжкого злочину проти інтересів України, якщо за цей злочин вони вже були засуджені або виправдані відповідно до закону.

Особливо тяжким у контексті ст. 8 є злочин, який визнається таким КК України, а не кримінальним законом іншої країни [14].

Поняття "злочин проти прав і свобод громадян України або інтересів України." є оціночним і має визначатися з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Проте основним критерієм віднесення злочинів до цієї категорії є загальний, родовий і безпосередній об'єкти, а при визначенні злочинів проти прав і свобод громадян України — також наявність відповідного потерпілого.

Зокрема, злочинами проти прав і свобод громадян України слід визнавати передбачені КК України злочини проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, а також деякі злочини проти конституційних, трудових та інших особистих прав громадян, проти власності та деякі інші. Злочинами проти інтересів України у конкретній ситуації можуть бути визнані злочини проти основ національної безпеки України, деякі злочини проти довкілля, проти громадської безпеки, проти авторитету органів державної влади, органів самоврядування та об'єднань громадян, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації тощо. Серед вказаних двох категорій злочинів особливо тяжкими відповідно до КК є злочини, передбачені зокрема ч. З ст. 110, ч. 1 ст. 111, ст. 112, ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 114, ч. ч. 1 і 2 ст. 115, ч. 2 ст. 147, ч. ч. 2 і 3 ст. 149, ч. ч. З і 4 ст. 152, ч. З ст. 153, ч. З ст. 157, ч. 5 ст. 185.

РОЗДІЛ 3.

ПОРЯДОК ДІЇ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТА ЗА КОЛОМ ОСІБ

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб по-ширюється загальне правило: закон діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на які він розрахований.

Що таке всі особи ?

Усі особи:*

громадяни держави;*

іноземці;*

особи без громадянства (апатриди);*

особи з подвійним громадянством (біпатриди);*

усі внутрішньодержавні, спільні, іноземні, міжнародні ор-ганізації, які не користуються правом екстериторіальності [28, c. 214].

Види законів у дії за колом осіб:

1. Загальні — розраховані на все населення. Низка законів, насамперед кримінальних, поширюються на громадян держави незалежно від місця їх перебування (за кордоном);

2. Спеціальні — розраховані на певне коло осіб. Одні закони поширюються на всіх індивідуальних і колективних суб'єктів, інші — лише на конкретну категорію осіб (пенсіонерів, військо-вослужбовців, лікарів, вчителів тощо), їх дія в просторі та за колом осіб не збігається [34, с. 131 – 133].

Іноземні громадяни і особи без громадянства порівняні в правах і обов'язках із громадянами держави за деякими винят-ками, їм не надаються окремі права і на них не покладаються певні обов'язки: обирати і бути обраними до державних органів країни, бути суддями, перебувати на службі в збройних силах [5].

3. Виняткові — роблять винятки з загальних і спеціальних. Глави держав і урядів, співробітники дипломатичних і консуль-ських представництв, деякі інші іноземні громадяни (члени екі-пажів військових кораблів, військовослужбовці військових час-тин та ін.), що знаходяться на території невласної держави, на-ділені імунітетом — дипломатичним, консульським та ін. Ці особи користуються особистою недоторканністю. Вони звільня-ються від юрисдикції держави перебування у питаннях, пов'язаних із їх службовою діяльністю.

Так, працівники дипломатичних представництв мають дип-ломатичні імунітети (виключення із сфери дії юрисдикції країни перебування; незастосування до них засобів примусу, санк-цій, передбачених національним правом) і дипломатичні привілеї (особисті пільги, переваги). Дипломатичні агенти та їх житла є недоторканними. Вони звільняються від кримінальної, адмініс-тративної, цивільної і будь-якої іншої відповідальності перед державними органами країни перебування щодо службової діяль-ності. Мають фіскальний (податковий) імунітет, а також право на безмитне провезення багажу і звільнення від його огляду та ін. Дипломатичних агентів можна об'явити персоною нон-грата, але до них не можуть бути застосовані заходи відповідально-сті та інші заходи державного примусу [29, c. 325].

Дещо меншим є обсяг консульських імунітетів і привілеїв. Імунітетом користуються також службовці міжнародних органі-зацій на підставі статутів цих організацій або спеціальних угод.

ВИСНОВКИ

Отже, для правильного застосування правових норм необхідно точно визначати межі дії нормативних актів в часі, в просторі і по кругу осіб, на яких вони розповсюджуються.

Дія нормативного акту в часі починається, за загальним правилом, з моменту вступу його в силу. Акт набуває чинність з моменту його прийняття правотворчим органом. Акт починає діяти після закінчення певного терміну після його опублікування. Так, в Україні законодавчі акти набувають чинність на всій території через 10 днів з моменту їхнього опублікування в офіційному виданні законодавчої влади. Нормативно-правовий акт набуває чинність з часу, вказаного в самому акті або в спеціальному акті про введення його в дію.

Встановлення точного терміну вступу в силу нормативних актів важливе тому, що саме з цієї миті