Розрізняють цілі, принципи, умови, зміст (елементи), етапи і форми планування розслідування. Цілі планування, полягають у визначенні шляху і змісту діяльності слідчого на всіх її стадіях, забезпеченні її цілеспрямованості, повноти, об'єктивності, всебічності і швидкості, економії часу, сил і засобів, ефективного застосування засобів і прийомів роботи з доказами. Зрозуміло, весь процес планування пройнятий ідеєю найсуворішого дотримання законності. Неважко помітити, що цілі планування підпорядковані вимогам принципу досудового розслідування.

Принципи планування - це ті основні положення, на яких базується цей процес. Такими принципами служать індивідуальність, динамічність і реальність планування.

Індивідуальність планування означає врахування особливостей розслідування конкретного злочину, неприпустимість шаблону. Використання криміналістичних методик будь-якого ступеня схожості передбачає їх пристосування до конкретного випадку, що повинно вираатись в індивідуальності планування даного розслідування.

Динамічність планування - це його рухливість, гнучкість, необхідна для коректування протягом всього процесу розслідування. План не може бути стійкою схемою, що раз і назавжди складається на початку розслідування.

Реальність планування - одна з необхідних, сутнісних якостей цього процесу. Вона виражається в реальній можливості не тільки виконати заплановане, але і виконати в намічані терміни і передбаченими засобами. Реальність планування означає в той же час і його обгрунтованість, яка представляється умовою реальності [11, c. 242].

Умови планування - це сукупність певних обставин, чинників, знань і умінь, що робить планування можливим. Такими умовами є:

1) наявність початкової, хоча б мінімальної, інформації;

2) оцінка слідчої ситуації, що склалася у момент планування, і прогноз її майбутніх змін в результаті реалізації запланованих дій. Така оцінка включає і визначення ступеня тактичного ризику (неминучого або допустимого);

3) облік реальних можливостей, засобів і методів досягнення запланованої мети. Якщо слідчий перебільшує можливості цих сил і засобів, то план може виявитися нездійсненним, якщо можливості недооцінюються, то в плані виявляться зайві дії, передбачені з ціллю компенсації, доповнення можливостей цих сил і засобів, що призводить до невиправданого затягування розслідування, непотрібного витрачання сил і засобів. Зміст (елементи) планування складають:

аналіз початкової інформації;

висунення версій і визначення задач розслідування;

визначення шляхів і способів розв'язання поставлених задач;

складання письмового плану і іншої документації по плануванню розслідування;

контроль виконання і коректування плану розслідування. Сукупність цих елементів складає зміст етапу планування. Кожний подальший етап є деталізацією елементів попереднього рівня. Оскільки планування за часом охоплює весь процес доказування, ці елементи можуть повторюватися: висуваються нові версії, виникає необхідність у провадженні інших слідчих дій, поступає нова інформація, що вимагає аналізу, і т. п. Етапи планування характеризуються не якоюсь однією операцією, а спрямованістю всіх дій. Під цією точкою зору етапи планування відповідають етапам самого розслідування, існування яких у свою чергу обумовлено відмінністю задач, вирішуваних слідчим на кожному з цих етапів [19, c. 208].

Як відомо, процес розслідування поділяється звичайно на три етапи: первинний, подальший і заключний. Вони розрізняються по колу вирішуваних задач, формах організації їх розв'язання, які обумовлюють кількісний і якісний склад сил і засобів, що залучаються для їх вирішення. Ці відмінності диктують і специфічність планування кожного етапу як організуючого начала в діяльності слідчого. Саме тому доцільно і в плануванні розрізняти ті ж етапи, що і в самому розслідуванні: два або три - залежно від того, як розуміється зміст кожного етапу (первинний, подальший або первинний, подальший і заключний етапи).

Планування на початковому етапі розслідування характеризується звичайно інформаційною невизначеністю. Незначність початкових даних часто примушує слідчого задовольнятися на початку цього етапу лише типовими версіями. Тут характерне визначення кола таких слідчих дій, невідкладних по своїй істоті, які здатні розширити доказову базу для переходу до наступного етапу планування і розслідування. Це огляди місць подій, допити очевидців і інших свідків, обшуки в підозрюваних осіб і ін. На перший план виступає визначення задач цих слідчих дій, черговості їхнього проведення, складу учасників і самої організації їх проведення.

Визначення задач первинних слідчих дій передбачає з'ясування тих питань, які будуть ними вирішені, тих доказів, які можуть бути отримані з їхньою допомогою. Окрім цього, необхідно передбачити, коли і в якому місці слід проводити заплановану дію, яким повинно бути коло її учасників, які технічні засоби (у тому числі засоби фіксації) знадобляться.

Обмеженість початкових даних спонукає слідчого спиратися при плануванні переважно на особистий досвід і дані криміналістичної методики. Певну допомогу можуть надати розроблені алгоритми дій слідчого на первинному етапі, проте потрібно пам'ятати, що і рекомендації окремої криміналістичної методики розслідування відповідного виду злочинів, і алгоритми (програми) дій вимагають пристосування до умов і обставин конкретного випадку, що у свою чергу може бути ускладненим у зв'язку з дефіцитом початкової інформації.

Виходячи із загальних задач первинного етапу розслідування можна визначити типову черговість слідчих дій, що відображаються в плані:

1. Дії, що забезпечують збирання максимуму доказів, особливо речових, які можуть піддаватись як змінам через дію природних чинників або необережному з ними поводженню сторонніх осіб, так і можливому їхньому знищенню, зацікавленими суб’єктами. Це передусім огляд місця події.

До числа невідкладних дій, які переслідують аналогічні цілі але вже відносно вербальної інформації, відносяться допити потерпілих і свідків, яких з різних причин допитати пізніше не представиться можливим (допит вмираючого, осіб, які виїжджають в