4) з адміністрацією установ і підприємств: для отримання криміналістично значущої інформації про обставини, що сприяють вчиненню злочину; для вживання заходів з попередження злочинів; при вивченні порядку документообігу і товарообігу на підприємствах і в установах і ін.;

5) з населенням і громадськими організаціями: сприяння при провадженні розшукових заходів, виявлення джерел доказової і орієнтуючої інформації, отримання незалежних характеристик тих або інших осіб і т. п.

Взаємодія, здійснювана в непроцесуальних формах, переслідує ту ж ціль, що і процесуальна - сприяти успішному виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів, їх ефективному попередженню.

4. ОСНОВИ ТЕОРІЇ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

Активізація прогностичної функції науки криміналістики і, як наслідок, нагальна потреба у залученні даних неюридичних галузей знань для її реалізації виступили каталізатором становлення основ криміналістичного прогнозування. Прагнення криміналістів розкрити теоретичні й методологічні аспекти прогностичної діяльності свідчать про певний рівень зрілості самої науки криміналістики. Використання поняття «криміналістичне прогнозування» визначено насамперед специфікою об'єктів пізнання й умовами їх розвитку, предметною сферою дослідження і характером закономірностей. яким підпорядковується прогнозовувана величина, а також особливостями мети та завдань при розробці прогнозів.

Прогнозування слід розглядати як спеціальну науково-практичну діяльність, спрямовану на отримання інформації про основні тенденції, напрямки, шляхи розвитку криміналістичних об'єктів, їх стан у майбутньому [13, c. 65].

Оскільки прогнозування є невід'ємною функцією криміналістики, то і об'єктами прогнозу виступають об'єкти пізнання даної науки: а) злочин (кримінальна діяльність) і породжувані ним наслідки; б) діяльність по розкриттю і розслідуванню злочину. Вказані об'єкти розглядаються як системні утворення з диференційованим числом елементів, яким притаманний комплекс різноманітних ознак і властивостей — якісних і кількісних, а також прогностична значущість. Елементами системи (безпосередніми об'єктами прогнозу) є: механізм, спосіб, обстановка, мотив кримінальної діяльності; ідеальні й матеріальні сліди як наслідок взаємодії злочинця з оточуючим середовищем в умовах вчинення злочину і поза ним; засоби й методи пізнання чинників, що утворюють злочин; поведінка професійних і непрофесійних учасників процесу розслідування тощо. Особливе місце серед об'єктів прогнозування посідає сама наука криміналістика як об'єктивоване знання, що є результатом предметно-пізнавальної діяльності та виражається у вигляді системи понять, категорій, законів, концепцій.

Прогностична діяльність здійснюється не з реальними об'єктами, а лише з інформацією про них. Тому чим глибше пізнані закономірності об'єктивної дійсності, що входять до предмету криміналістики, тим достовірнішим і точнішим за строками і суттю буде зміст прогнозу. При цьому вказані закономірності повинні вивчатися не в статиці, а в динаміці, охоплюючи аспекти минулого, сьогодення і майбутнього. Таким чином, визначення перспектив розвитку, а також найбільш вірогідних форм прояву в майбутньому закономірностей об'єктивної дійсності, що входять до предмета науки криміналістики, складає основу досліджень криміналістичної прогностики. Сама ж криміналістична прогностика являє собою систему наукових положень, які розкривають причинні відносини і зв'язки між характером злочинної діяльності в майбутньому і основними напрямками розвитку й удосконалення методів, прийомів і засобів розслідування і профілактики злочинних дій.

Прогностико-криміналістичні дослідження здійснюються на підставі певних принципів і правил, сформульованих на ґрунті філософських поглядів, переконань, співвідносних з названою проблематикою, а також положень соціальної прогностики, теорії права, психології, криміналістики та інших галузей знань [15, c. 174]. До найбільш важливих принципів слід віднести:

підпорядкованість методів прогнозування законам гносеології та логіки;

відповідність методів прогнозування прогностичному завданню;

залежність вірогідності прогнозу від його інформаційної бази та можливості прогностичної альтернативи;

залежність ефективності прогнозу від умов його верифікації (оцінки вірогідності);

залежність криміналістичних засобів, прийомів і методик роботи з інформацією про подію злочину від характеру цієї події та породжених ним наслідків («криміналістичний детермінізм»);

залежність отримання, оцінки і використання інформації про злочин у доказуванні від конкретних кримінальних і слідчих ситуацій, індивідуальних властивостей та ознак об'єктів дослідження, неоднозначності форм взаємозв'язків між ними.

Завдання криміналістичної прогностики (теорії криміналістичного прогнозування) визначені передумовами і потребами виникнення і формування даного вчення. Вони випливають із загальних завдань науки криміналістики і певною мірою конкретизують їх. До таких завдань слід віднести:

розробку теоретичних і методологічних основ, принципів та умов криміналістичного прогнозування;

розробку методів та методик побудови криміналістичних прогнозів і критеріїв їх оцінки;

визначення пріоритетних напрямків криміналістичного прогнозування, а також вихідної інформації для побудови прогнозів;

визначення специфіки інтегративних зв'язків криміналістичного прогнозування з іншими видами науково-правового передбачення (кримінологічним і кримінально-правовим) як умови комплексного вирішення завдань боротьби зі злочинністю;

визначення основних видів криміналістичних прогнозів, шляхів та форм їх реалізації;

діагностику актуальних криміналістичне значущих проблем, опрацювання варіантних зразків їх вирішення для вдосконалення засобів та методів розкриття і розслідування злочинів:

аналіз процесу розвитку і функціонування об'єктів дослідження, виявлення детермінуючих чинників;

формування рекомендацій щодо використання положень криміналістичної прогностики в практичній діяльності правоохоронних органів [18, c. 159].

Розв'язання названих завдань здійснюється шляхом розгляду більш конкретних питань. Так, мінімізація непевності при визначенні пріоритетних напрямків та шляхів наукових досліджень щодо вдосконалення методик розслідування і профілактики окремих видів злочинів може бути вирішена на підставі:

виявлення тенденцій розвитку самої практики, встановлення впливу на практику криміналістичної теорії;

визначення потреб практики і перспектив розвитку криміналістичної теорії, які мають задовольнити ці потреби;

створення уяви про помилки у практичній діяльності та їх причини для розробки в теорії шляхів усунення цих помилок, а також вироблення нових, більш ефективних методик;

визначення прогностичної оцінки запропонованих наукою методик розслідування і профілактики окремих видів злочинів за ступенем їх ефективності та пріоритетності на даний момент і доцільності використання у майбутньому та ін.

Організація і планування розслідування. Основи теорії криміналістичного прогнозування

Різноплановість завдань, що стоять перед криміналістичною прогностикою, обумовлює спрямованість прогностичних досліджень, які мають науковий, науково-прикладний і практичний характер.

Прогнозування