Науково-прикладне прогнозування спрямоване на передбачення змін у характері, способах, механізмі та в інших структурних елементах окремих видів злочинної діяльності, в особливостях прояву зовні їх ознак і відповідно у можливих змінах у діяльності по розкриттю, розслідуванню і попередженню цих злочинів. Суть прогнозування полягає в тому, що на базі теоретичної системи знань про закономірності прогнозу (знань про минуле і сьогодення, їх зв'язки з іншими об'єктами, прогностичний фон тощо), а також криміналістичних прогнозів про динаміку злочинності в цілому формулюється припущення про найбільш вірогідні зміни якісного стану даних об'єктів у майбутньому (видозміна існуючих або поява нових способів вчинення і приховання злочинів, предметів злочинного посягання та ін.). Одержані прогностичні дані визначають спрямованість розробок рекомендацій щодо вдосконалення методик розслідування злочинних діянь, які змінилися. Наприклад, виявлення тенденцій пристосування злочинців, які вчиняють крадіжки зі зломом, до змін умов охорони об'єктів від злочинних посягань обумовило необхідність врахувати дану обставину при розробці відповідних рекомендацій щодо вдосконалення методик розслідування і проведення профілактичної роботи. У цьому плані науково-прикладне прогнозування є природним доповненням кримінологічних прогнозів.

Практичне прогнозування відбиває специфіку побудови прогнозів у судово-слідчій, експертній, оперативно-розшуковій діяльності. Фундаментом для побудови прогнозів виступають узагальнені уявлення про типовий розвиток об'єктів, явищ, процесів певного виду. На основі цих узагальнених уявлень і будуються прогнози в умовах реального часу відповідно до конкретних ситуацій розслідування, суб'єктів, їх поведінки, вчинків та ін. Вихідною інформацією для цього є насамперед теоретичні знання з криміналістики, психології, теорії рефлексії тощо, наприклад, відомості про типову криміналістичну характеристику того виду злочину, до якого належить розслідувана подія, про типові тенденції розвитку слідчої ситуації, психологічні особливості поведінки підозрюваних, обвинувачених та інших осіб, які потрапили в орбіту судочинства. а також особистий досвід суб'єкта, який здійснює прогностичну діяльність. Емпіричні ж дані щодо характеристики конкретного суб'єкта, його поведінки лише окреслюють прогностичний фон, умови, в яких відбудеться конкретний акт прогностичної діяльності, спрямований на відокремлення типових уявлень від найбільш прийнятних для даного одиничного випадку.

За масштабом охоплення обставин і фактів, що відбиваються у прогностичних судженнях, за обсягом завдань, що вирішують у судово-слідчій практиці, прогнозування диференціюється на стратегічне, тактичне й індивідуальне. Перше пов'язано з прогнозуванням перспектив розслідування і судового розгляду по справі в цілому. Його висновки передують висуненню версій, забезпеченню планування, визначенню найбільш прийнятних форм взаємодії, характеризують можливі варіанти розвитку слідчих ситуацій, наслідків процесуальних рішень, які приймаються, заходів по нейтралізації або мінімізації негативних наслідків їх реалізації тощо. Друге (тактичне) є прогнозуванням результативності тактичних операцій, які плануються, слідчих дій і тактичних прийомів з метою вирішення тактичних завдань у конкретних ситуаціях розслідування та судового розгляду; наслідків використання отриманих результатів у доказуванні; тактичного ризику та заходів щодо його мінімізації. Третій вид прогнозування (індивідуальне) спрямований на складання прогностичної моделі можливої поведінки професійних і непрофесійних учасників на попередньому слідстві і в судовому розгляді (наприклад, поведінка обвинуваченого на допиті — його реакції, протидії та ін.); прояв у не встановленого і не затриманого злочинця та його спільників елементів винної поведінки; формування судження про можливе місце і час вчинення нового злочину; передбачення можливих місць схову тощо [2, c. 106-108].

Точність і обґрунтованість криміналістичних прогнозів залежать передусім від досконалості системи збирання та аналізу прогностичне значущої інформації. Вихідні посилки криміналістичного прогнозу містять знання як про об'єктивні закономірності функціонування і розвитку об'єктів прогнозу, так і про конкретні умови, сукупні дії цих закономірностей, що дає можливість уявити всю необхідну для криміналістичного прогнозування інформацію у вигляді двох блоків: а) інформаційний блок прогнозованої системи — банк даних про вихідний стан об'єкта, який прогнозується, його властивості та ознаки з позицій методології криміналістичної прогностики; б) інформаційний блок прогнозованої системи — банк даних про чинники-детермінанти, прогностичний фон, тобто відомості, що характеризують як передпрогностичну обстановку, так і ситуацію періоду упередження прогнозу (проміжок часу, на який розробляється прогноз). Джерелами формування вихідної для прогнозування інформації є:

1. Наукові дані:

а) положення загальної теорії та окремих криміналістичних теорій, серед яких виділяються передусім відомості про закономірності виникнення, існування і зникнення інформації про злочин і засновані на цих закономірностях засоби та прийоми діяльності суб'єктів судового дослідження, а також окремонаукові вчення про способи вчинення і приховування злочинів, механізми слідоутворення тощо. Саме відносна повторюваність способу вчинення і утаювання злочинів, механізму слідоутворення, навиків злочинної діяльності при додержанні стабільності детермінуючих чинників дозволяє створювати прогностичні моделі можливих змін у способах, розробляти і здійснювати заходи, що перешкоджають вчиненню злочину передбачуваними способами, виникненню і поширенню нових способів вчинення злочинів;

б) результати науковометричних досліджень у криміналістиці;

в) відомості, що характеризують сучасний рівень розвитку природничих та технічних наук, дані яких використовуються в криміналістиці, а також тенденції та перспективи розвитку науково-технічного прогресу; г) соціологічні, правові та кримінологічні прогнози.

2. Статистичні дані:

а) статистичні дані криміналістичних обліків; б) кількісна характеристика злочинності, її окремих видів та динаміки.

3. Погляди експертів щодо об'єкта та ситуації прогнозу.

4. Узагальнені дані практики (в тому числі зарубіжної):

а) інформація про нові