В Україні зберігає юридичну чинність ряд статутів про дисципліну, затверджених свого часу Радою Міністрів СРСР.

В Україні не діє Статут про дисципліну працівників системи Держгіртехнагляду СРСР, оскільки відповідні посадові особи несуть обов'язки та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону "Про державну службу".

Особливості дисциплінарної відповідальності суддів та порядку притягнення їх до дисциплінарної відповідальності визначені ст. 31 3акону "Про статус суддів" і ст. 29-34 Закону "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України" [5].

Державні службовці у доповнення до норм КЗпП несуть обов'язки, дисциплінарну відповідальність і заохочуються відповідно до правил Закону "Про державну службу".

2. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ДИСЦИПЛІНАРНИХ СТЯГНЕНЬ

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Зазначена стаття передбачає застосування до працівників за порушення трудової дисципліни таких стягнень, як догана та звільнення. Пленум Верховного Суду України визнає дисциплінарним стягненням звільнення за підставами, передбаченими пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 та п. 1 ст. 41 КЗпП (п. 22 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів"). В той же час звільнення згідно з п. 7 ст. 36, п. 2 та 3 ст. 41 КЗпП дисциплінарним стягненням не визнається.

Інші види стягнень можуть установлюватися законодавством, статутами та положеннями про дисципліну стосовно окремих категорій працівників. Стягнення можуть установлюватись лише актами, прийнятими у межах повноважень відповідних органів, тому застосування такого виду стягнення, як попередження, передбаченого п. 13 та 14 Положення про дисципліну працівників споживчої кооперації України, на нашу думку, є не зовсім відповідним частині другій ст. 147 КЗпП.

Приведення законодавства у відповідність до Конституції України потребує певного часу. Тому ми вважаємо, що частина друга ст. 147 КЗпП не втратила автоматично юридичну чинність у зв'язку з прийняттям Конституції України. Мається на увазі, що п. 22 ст. 92 Конституції не припускає визначення іншими нормативними актами, крім законів, діянь, що являються дисциплінарними порушеннями, і відповідальності за їх скоєння. В той же час і процес приведення законодавчих актів у відповідність з Конституцією не може бути нескінченним. Тому слід очікувати внесення змін в статтю, яка коментується, і відповідні підзаконні акти.

Закон "Про державну службу" (ст. 14) установлює такі заходи дисциплінарного вплину, як попередження про неповну службову відповідальність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду [4]. У названому Законі вони названі заходами дисциплінарного впливу, а не стягнення. У Положенні про ранги державних службовців (п. 4) затримка у присвоєнні чергового рангу також названа як захід дисциплінарного впливу. Отже, попередження про неповну службову відповідність і затримка у присвоєнні чергового рангу або в призначенні на посаду не являються дисциплінарним стягненням.

Встановлення Законом "Про державну службу" додаткових заходів дисциплінарного впливу, які можуть застосовуватись щодо державних службовців, не виключає можливості застосування до них заходів стягнення, передбачених ст. 147 КЗпП [4].

Закон "Про статус суддів" передбачає можливість застосування щодо суддів судів України таких стягнень, як догана, зниження кваліфікаційного класу, звільнення з посади. Встановлення спеціальних правил про дисциплінарну відповідальність суддів надає підстави для висновку, що норми КЗпП про дисциплінарну відповідальність на суддів не поширюються [5].

Дисциплінарний статут прокуратури України установлює такі міри стягнення

1) догана,

2) пониження у класному чині;

3) пониження у посаді;

4) позбавлення нагрудного знака "Почесний працівник прокуратури України";

5) звільнення;

6) звільнення з позбавленням класного чину.

Ряд дисциплінарних стягнень встановлено Положенням про дисципліну працівників залізничного транспорту. Це: а) догана; б) позбавлення машиністів права керування локомотивом з наданням роботи помічника машиніста, а також позбавлення свідоцтва водія моторно-рейкового транспорту незнімного типу та свідоцтва помічника машиніста локомотива з наданням роботи, не пов'язаної з керуванням локомотивом та моторно-рейковим транспортом, на строк до 1 року; в) переміщення на нижчеоплачувану роботу на строк до 3-х місяців; г) переміщення на нижчу посаду на строк до шести місяців; д) звільнення

При затвердженні Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту Кабінет Міністрів України намагався локалізувати застосування перелічених заходів стягнення. Хоч це Положення поширюється на всіх працівників галузі (крім зазначених в п. 2 цього Положення), перелічені стягнення можуть застосовуватись лише щодо категорії працівників, перелік яких затверджується Міністерством транспорту України за погодженням з профспілками (слід вважати, що до працівників, які не увійшли в згаданий перелік, дисциплінарні стягнення застосовуються на основі і відповідно до норм КЗпП). З метою локалізації перелічених заходів стягнення у Положенні (п. 13 і 15) детально визначаються підстави застосування таких заходів стягнення, як позбавлення права керування та звільнення.

У зв'язку з прийняттям Конституції України, яка забороняє застосування примусової праці (ст. 43) [1], слід визнати не відповідними Конституції такі заходи стягнення, як переміщення на нижчеоплачувану роботу на строк до трьох місяців та переміщення на нижчу посаду на строк до шести місяців. Такий висновок підтверджується і п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" [6]. Стосовно ж позбавлення права керування (позбавлення свідоцтва) з наданням