Частина друга статті 147-1 надає повноважень органам, вищестоящим стосовно органу, якому надано право прийняття на роботу працівників, що несуть дисциплінарну відповідальність згідно зі статутами та положеннями про дисципліну, застосовувати дисциплінарні стягнення стосовно названих працівників. Звичайно, це не позбавляє самого органу, якому надане право прийняття на роботу, права застосовувати дисциплінарні стягнення щодо названих працівників.

Межі дії частини другої ст.. 147-1 КЗпП визначаються нелегко, у зв'яжу тим, що в ній зазначаються працівники, що несуть дисциплінарну відповідальність не лише згідно зі статутами та положеннями, а й згідно з іншими актами законодавства про дисципліну. До інших актів законодавства про дисципліну з деякою натяжкою можна віднести Закон "Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України". Але стосовно суддів дисциплінарна влада взагалі здійснюється органом, який в статті, що коментується, не позначений.

В усякому разі під категорію інших актів законодавства про дисципліну, на наш погляд, не підпадає Закон "Про державну службу". Тому стосовно державних службовців дисциплінарні стягнення мають право застосовувати лише особи, які користуються правом прийняття їх на роботу.

4. СТРОКИ ПРИТЯГНЕННЯ ДО ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (ст. 148 КЗпП).

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ст. 148 КЗпП в принципі, приписує застосовувати стягнення безпосередньо за виявленням порушень трудової дисципліни. Але цей припис законодавець залишив у вигляді загального положения, обмежуючи строк застосування стягнення одним місяцем з дня виявлення проступку. У цей місяць не зараховується час звільнення працівника з роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням працівника у відпустці (оскільки немає якоїсь спеціальної вказівки, мається на увазі будь-яка відпустка, прямо чи побічно передбачена Законом "Про відпустки" або КЗпП). Закон прямо не передбачає подовження граничного строку для застосування дисциплінарного стягнення, обчисленого з дня виявлення проступку, у зв'язку з проведенням службового розслідування на самому підприємстві, перевірки правоохоронними органами, а також у зв'язку з порушенням кримінальної справи, проведенням попереднього розслідування. Але слід враховувати, що ст. 148 КЗпП передбачає обчислення місячного терміну для застосування стягнення з дня виявлення не факту (події), а саме проступку. Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов'язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв'язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника. Це дає деяку змогу власнику для продовження терміну, протягом якого він може застосувати стягнення. Але йому непросто буде довести, що виявивши факт (подію), наприклад 10 числа, він зміг виявити проступок лише 25 числа.

З урахуванням правила про обчислення строку для застосування дисциплінарного стягнення з дня виявлення саме проступку, а не факту порушення, слід визнати юридичну силу за п. 29 Типових правил, відповідно до якого у місячний строк, визначений частиною першою ст. 148 КЗпП, не зараховується час ведення кримінальної справи, якщо вона порушена за фактом скоєння працівником порушення трудової дисципліни, одночасно підпадаючої під ознаки статті Кримінального кодексу

Очевидно, таке ж тлумачення частини першої ст. 148 КЗпП лежить і в основі позиції Верховного Суду, що вважає можливим місячний строк обчислювати зі дня закінчення службового розслідування, проведення якого передбачене відповідно до ст. 22 .Чакон "Про державну службу" щодо державних службовців протягом строку до двох місяців (п. 64 Правових позицій щодо розгляду окремих категорій цивільних справ. Розділ XIV. Трудове право).

На відміну від інституту матеріальної відповідальності, який не обмежує строк притягнення до матеріальної відповідальності з дня заподіяння працівником матеріальної шкоди підприємству, установі, організації, інститут дисципліни праці не допускає можливості застосування дисциплінарного стягнення, якщо з дня порушення трудової дисципліни пройшло більш як 6 місяців. Якщо, наприклад, акт інвентаризації матеріальних цінностей підписаний 20 червня 1998 року, а 21 грудня 1999 року під час нової інвентаризації виявлені помилки в акті інвентаризації від 20 червня, застосування дисциплінарного стягнення стосовно членів інвентаризаційної комісії неможливе у зв'язку з закінченням визначеного законом строку. В той же час строк, що минув від вчинення працівником порушення до його виявлення, не впливає взагалі на право власника притягти працівника до матеріальної відповідальності.

5. ПОРЯДОК ПРИТЯГНЕННЯ ДО ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник зобов'язаний зажадати від працівника письмових пояснень. Відсутність таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо власник має докази того, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не дав. Як правило, таким доказом є акт, складений за підписом декількох осіб у підтвердження відмови працівника надати пояснення по суті порушення трудової дисципліни.

Частина друга ст. 149 КЗпП дозволяє за одне порушення трудової