Військові злочини

ПЛАН

ВСТУП......................................................................................................................с. 3

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІЙСЬКОВИХ СЛУЖБОВИХ ЗЛОЧИНІВ………………………………………………………………………..с. 5

2. НЕДБАЛЕ СТАВЛЕННЯ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ТА ЙОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ СКЛАДІВ ВІЙСЬКОВИХ СЛУЖБОВИХ ЗЛОЧИНІВ……………………………………………………..с. 9

2.1. Об’єкт злочинного посягання........................................................................с. 9

2.2. Суб’єкт злочину..............................................................................................с. 10

2.3. Об’єктивна сторона......................................................................................с. 12

2.4. Суб’єктивна сторона....................................................................................с. 17

2.5. Кваліфіковані склади злочину......................................................................с. 20

ВИСНОВОК..........................................................................................................с. 23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................с. 26

ВСТУП

В останнє десятиріччя відбулися істотні зміни в політичному, соціальному, економічному житті нашої держави. Україна стала незалежною країною, яка поступово набуває ознак демократичної, соціальної і правової держави. На підставі Конституції України протягом останніх п’яти років активно здійснюється процес розвитку законодавства. Зокрема, значно змінився зміст законодавчих актів, що регулюють питання несення військової служби, визначають завдання Збройних Сил та інших військових формувань, функції, структуру і компетенцію правоохоронних органів України тощо.

5 квітня 2001 р. Верховною Радою України прийнято новий Кримінальний кодекс України, яким суттєво змінені підстави кримінальної відповідальності за військові злочини, вчинені службовими особами. Сьогодні на розгляді Верховної Ради України знаходяться проекти нового Кримінально-процесуального кодексу України і Судового кодексів, інші законопроекти, які після їх остаточного прийняття мають вплинути на застосування Кримінального кодексу України (КК).

На жаль, не можна сказати, що питанням відповідальності військових службових осіб за військові злочини була приділена належна увага українськими юристами-науковцями. На рівні розділів і глав у монографіях, коментарях і посібниках, а також наукових статей ці питання розроблялись В.А. Клименком, В.О. Навроцьким, Г.І. Чангулі, А.Ш. Якуповим, деякими іншими науковцями. В останні п’ять років був опублікований лише один посібник, спеціально присвячений військовим злочинам, захищені дві кандидатські дисертації, які прямо стосуються вказаних питань.

Найбільш відомими роботами з питань кримінальної відповідальності за військові злочини військових службових осіб залишаються роботи колективу кафедри кримінального права і процесу Військово-політичної академії (пізніше – Військового інституту Міністерства оборони колишнього СРСР) під керівництвом Х.М. Ахметшина.

Відсутністю ґрунтовних наукових розробок і зумовлюється актуальність обраної теми дослідження.

Метою даної кваліфікаційної роботи є з’ясування поняття та особливостей такого складу злочину, як недбале ставлення до військової служби.

Враховуючи зазначене, основними завданнями даної роботи будуть наступні:

- визначити загальну характеристику військових службових злочинів, надати порівняльну характеристику даної категорії злочинів за чинним КК та КК 1960 року;

- охарактеризувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки недбалого ставлення до військової служби;

- проаналізувати особливості кваліфікації недбалого ставлення до військової служби і особливості застосування до військових службових осіб окремих положень Загальної та Особливої частини Кримінального кодексу України;

- дослідити відмінність недбалого ставлення до військової служби від інших суміжних з ним складів злочинів.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІЙСЬКОВИХ СЛУЖБОВИХ ЗЛОЧИНІВ

Необхідною умовою успішного виконання Збройними Силами України покладених на них задач є правильна, чітка робота апарату військового управління, практична діяльність командирів, начальників, службових осіб армії і флоту. В сучасних умовах, коли у військовій справі вирішальна роль належить переважно колективним видам зброї і успіх застосування її залежить від умілих і злагоджених дій багатьох людей, коли все більш зростають вимоги до всіх сторін військового управління і постачання військ, особливо важливо удосконалювати стиль роботи командирів, військових службових осіб всіх категорій, розпорядливість і чіткість в їх повсякденній діяльності. Від цього багато в чому залежить подальше підвищення рівня бойової готовності військ. Збройні Сили України мають у своєму розпорядженні політично зрілих, підготовлених у військовому і технічному відношенні офіцерів і генералів, які віддані народу України, здатні вирішувати складні задачі постійної бойової готовності армії і флоту, ведення бойових дій за всіма правилами військової науки і мистецтва [13, c. 407]. Підготовка і виховання командних кадрів, безмежно відданих народу, здатних уміло керувати військами, є предметом особливої турботи української держави та її народу.

В цілях успішного функціонування органів військового управління, законами, військовими статутами, положеннями, настановами, інструкціями і іншими нормативними правовими актами, встановлені правила, що регламентують їхню діяльність, визначені права і обов'язки командирів (начальників), всіх службових осіб армії і флоту. Так, наприклад, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України визначає права і обов'язки основних службових осіб полку і його підрозділів. Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

За своїми військовими званнями начальниками є:

сержанти і старшини - для рядових і матросів однієї з ними військової частини;

прапорщики і мічмани - для сержантів і старшин, рядових і матросів однієї з ними військової частини;

молодші офіцери - для сержантів, прапорщиків і мічманів однієї з ними військової частини і старшин, рядових і матросів;

старші офіцери за військовим званням підполковник, капітан 2 рангу, майор, капітан 3 рангу - для прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, рядових і матросів;

генерал-лейтенанти, віце-адмірали, генерал-майори, контр-адмірали,