генерали армії України, генерал-полковники, адмірали – для старших і молодших офіцерів, прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, рядових і матросів [4].

Норми, що регламентують організацію і керівництво військовим господарством, права і обов'язки військових службових осіб по його веденню, порядок господарської діяльності частин і з'єднань, визначаються Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 16.07.97). Положення про фінансове господарство регламентує порядок діяльності службових осіб, їх права і обов'язки по забезпеченню військових частин і з'єднань грошовими коштами. Точна правова регламентація роботи органів військового управління, кожної військової службової особи - важливий засіб, покликаний забезпечити правильну, чітку і злагоджену роботу апарату військового управління. Порушення правил, встановлених законами, військовими статутами і іншими правовими актами, невиконання покладених на військових службових осіб державних обов'язків або неналежне, халатне відношення до них, зловживання наданими їм правами, перевищення влади, безрозсудне використання її всупереч інтересам військової служби можуть заподіяти шкоду нормальній діяльності апарату військового управління, бойовій і політичній підготовці особового складу, організації служби, постачанню військ, а в бойовій обстановці - виконанню бойового завдання. Залежно від характеру, ступеня небезпеки і тяжкості наслідків, такі порушення можуть представляти собою або дисциплінарну провину, або військовий службовий злочин [19].

Відповідальність за військові службові злочини була встановлена з перших років існування ще Радянських Збройних Сил.

Так, Кримінальний кодекс УСРР 1922 року передбачав дисциплінарну і кримінальну відповідальність за «перевищення військовим начальником меж наданої йому влади або його бездіяльність» (ст. 206).

Цей склад передбачався також в ст. 12 Положення про військові злочини 1924 року, проте в його ознаки були внесені деякі зміни і доповнення. Замість терміну «військовий начальник» для позначення суб'єкта військового службового злочину вжито поняття «особа командного, адміністративно-господарського або політичного складу». Встановлена відповідальність не тільки за перевищення і бездіяльність влади, але і за «зловживання правами».

В Положенні про військові злочини 1927 року містилися три статті, які передбачали військові службові злочини: зловживання владою, перевищення влади, бездіяльність влади або халатне відношення до служби (ст. 7 ПпВП); перешкоджання начальником використанню підлеглими (або їхніми сім'ями) пільг і переваг, встановлених для військовослужбовців і членів їхніх сімей (ст. 18 ПпВП); протизаконне використання начальником свого підлеглого для особистих послуг (ст. 19 ПпВП) [17, c. 856].

Нині діючий Кримінальний кодекс України встановлює кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади чи службових повноважень, а також недбале ставлення до військової служби, бездіяльність військової влади

У разі здійснення військовослужбовцями - начальником або службовою особою іншого службового злочину (наприклад, отримання хабаря, службового підлогу) відповідальність наступає на загальних підставах, по статтях КК, що передбачають ці злочини.

2. НЕДБАЛЕ СТАВЛЕННЯ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ТА ЙОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ СКЛАДІВ ВІЙСЬКОВИХ СЛУЖБОВИХ ЗЛОЧИНІВ

2.1. Об’єкт злочинного посягання

Ст. 423-426 КК України встановлюють відповідальність за «зловживання військової службовою особою владою або службовим становищем (ст. 423), перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ст. 424), недбале ставлення до військової служби (ст. 425) та бездіяльність військової влади (ст. 426), якщо ці дії заподіяли істотну шкоду.

Як виявляється з приведеного тексту ст. 423-426 КК України передбачають чотири військових службових злочини. Об'єднання нами чотирьох різних складів злочинів в одну групу обумовлюється тим, що ці склади мають ряд загальних, схожих і співпадаючих ознак, що відносяться перш за все до об'єкту і суб'єкту посягання, а також до деяких рис об'єктивної сторони злочину.

КК України не дає повного опису всіх ознак кожного з сформульованих в ній складів. Але оскільки ці склади є спеціальними по відношенню до відповідних загальних службових злочинів, то при юридичному їх аналізі слід виходити з тих положень, які містяться в статтях кримінального кодексу, що розкривають ознаки зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади, недбалості [22, c. 201].

Об'єктом злочинів, що розглядаються, є встановлений в Збройних Силах України порядок здійснення службових функцій військовими начальниками, всіма військовими службовцями, правильна діяльність органів військового управління, що відповідає інтересам військової служби і забезпечення постійної високої бойової готовності військ. Не всяке порушення службовою особою армії і флоту порядку несення військової служби може утворити склад даних видів злочинів. Якщо, наприклад, службова особа вчиняє непокору, самовільне залишення частини або інше діяння, що не є посяганням на нормальну діяльність органів військового управління, на порядок здійснення функцій військових службових осіб, то може йтися не про злочин, передбачений ст. 423-426 КК, а про правопорушення іншого характеру. Безпосереднім об'єктом окремих військових службових злочинів може бути особа військовослужбовця, охоронювані законом права і інтереси військовослужбовців або військове майно. В подібних випадках військова службова особа, скоюючи порушення своїх службових обов'язків і наносячи шкоду особі, військовому майну, техніці пошукової частини, тим самим здійснює замах на правильну діяльність органів військового управління, оскільки в їх задачу входить забезпечення прав особи, законності і статутного порядку, збереження частини матеріальних засобів, що знаходяться у розпорядженні військових, і т. ін.

2.2. Суб’єкт злочину

Відповідно до ст. 423-426 КК суб'єктом військового службового злочину може бути військовий начальник або службова особа. Поняття начальника розкрите в Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України.

По своєму службовому становищу начальниками є військовослужбовці, що посідають певну посаду і мають підлеглих по службі, хоч б тимчасово. При сумісному виконанні служби військовослужбовцями, не підлеглими один одному, коли їх