Начальники, яким військовослужбовці підлеглі по службі, є в той же час і службовими особами. Але службовими особами можуть бути також військовослужбовці, що не є начальниками [18, c. 1054]. Це - військовослужбовці, що займають постійно або тимчасово в частинах, установах і закладах Збройних Сил України, посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків або виконують такі обов'язки у вказаних частинах і установах по спеціальному повноваженню командування. До службових осіб відносяться, наприклад, такі військовослужбовці, як санітарний інструктор, писар підрозділу, завідуючий складом військової частини, завідуючий діловодством штабу, і т. ін. Солдати, матроси, курсанти військових училищ, що не виконують по службі вказаних обов'язків, не можуть бути визнані військовими службовими особами. Не є службовою особою, наприклад, солдат, якому доручено начальником отримати на складі і тимчасово зберігати в учбових цілях військове майно, або курсант, уповноважений одержувати секретну літературу для проведення учбових занять. Згадані військовослужбовці хоча й виконують певні обов'язки по службі, але не наділені повноваженнями начальника або військової службової особи, не мають підлеглих, не мають права віддавати наказу. Їхні обов'язки не пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

У випадку кримінально караного порушення такими особами покладених на них по службі обов'язків вони можуть притягатися до відповідальності не по статті про військові службові злочини, а на підставі іншої статі КК, залежно від характеру і ознак скоєного. Слід підкреслити, що суб'єктами даного злочину можуть бути не будь-які службові особи, що є військовослужбовцями, а лише ті з них, які входять до складу апарату військового управління, виконують функції військових службових осіб. Щоб вирішити питання про приналежність того або іншого військовослужбовця до числа військових службових осіб, треба звернутися до відповідних актів військового законодавства, де визначені їхні функції, права і обов'язки, або проаналізувати фактично виконувані даною особою функції, покладені на неї компетентним начальником. Службова особа громадської організації не може бути суб'єктом військового службового злочину, якщо вона не входить до складу органів військового управління. Наприклад, військовослужбовець Л., будучи скарбником каси взаємодопомоги військовій частині, злочинно зловживав повноваженнями скарбника [14, c. 811]. Суд не угледів в даному діянні складу військового службового злочину. Тут відсутній не тільки властивий військовому злочину об'єкт посягання, оскільки дії Л. направлені не проти встановленого порядку несення військової служби, а проти нормальної діяльності громадського органу, але і відсутній суб'єкт військового службового злочину, оскільки скарбник каси взаємодопомоги не входить до складу органів військового управління.

За точним розумінням ст.ст. 423-426 КК суб'єктом зловживання і недбалого ставлення до служби може бути як начальник, так і будь-яка військова службова особа, а суб'єктом бездіяльності або перевищення влади - тільки начальник, тобто особа, що наділена владними повноваженнями, правом віддавати підлеглим накази, вимагати їхнього виконання, застосовувати заходи примусу.

2.3. Об’єктивна сторона

З об'єктивної сторони військові службові злочини можуть виражатися як у дії, так і в бездіяльності. В тому і іншому випадках мається на увазі діяння, що є порушенням конкретних прав або обов'язків, порядку здійснення покладених на військову службову особу службових функцій.

Щоб встановити, чи порушені начальником, службовою особою їх службові права або обов'язки, необхідно звертатися до законів, статутів, наказів Міністра оборони, положень, інструкцій, в яких визначені ці права та обов'язки, встановлений порядок діяльності даного органу військового управління [2, c. 266].

Розглянемо об'єктивну сторону кожного із злочинів, вказаних в ст.ст. 423-426 КК.

Зловживання владою або службовим становищем характеризується тим, що начальник, службова особа скоює діяння, що полягає у використанні свого службового становища всупереч інтересам військової служби.

Конкретні форми зловживання владою або службовим становищем можуть бути найрізноманітнішими: віддача підлеглому наказу, що суперечить інтересам військової служби, незаконна видача документів, використання в особистих інтересах послуг підлеглих, порушення порядку використання фінансових і матеріальних коштів, застосування незаконних методів дії відносно підлеглих, заплутування звітності для приховання недостачі або інших упущень по службі і т. ін.

Необхідною ознакою зловживання є зв'язок вчиненого діяння із службовим становищем начальника або службової особи. Склад зловживання буде в наявності лише при умові, якщо буде встановлено, що службова особа використала своє службове становище. За відсутності цієї ознаки немає і даного складу.

При зловживанні владою або службовим становищем військова службова особа формально діє в межах своєї компетенції, але надані їй права, службове становище використовує в шкоду справі [1, c. 97]. Її дії протиправні, коли вони не тільки не викликалися службовою необхідністю, але і суперечили інтересам військової служби.

Отже, у справах даної категорії необхідно ретельно встановлювати, суперечила чи не суперечила дана дія інтересам військової служби. При визначенні того, чи відповідали дії винного інтересам військової служби, слід керуватися вимогами законів, статутів, інструкцій і інших підзаконних актів, інтересами зміцнення військової дисципліни, бойової готовності, охорони встановленого в Збройних Силах порядку несення військової служби, а також охорони прав військовослужбовців і інших громадян.

Бездіяльність влади з об'єктивної сторони є невиконанням начальником своїх обов’язків по службі, невикористання наданих йому владних повноважень. Вона можлива тільки у сфері управління. На відміну від зловживання і перевищення влади, бездіяльність може бути виражатись тільки у формі нездійснення службовою особою дій, які вона зобов'язана було в силу свого службового становища зробити на користь військової служби.

Суспільна небезпека злочинної