Наприклад, командир підрозділу М., маючи в своєму розпорядженні автомашину частини, після виконання службового завдання використав цю машину в своїх особистих цілях для поїздки до своїх знайомих і перевезення сторонніх людей. При цьому М. розпивав разом з своїм підлеглим - водієм автомашини - горілку, що призвело до грубого порушення водієм правил безпеки руху, спричинило тяжкі наслідки [13, c. 490].

В даному випадку командир підрозділу усвідомлював незаконність своїх дій і бажав їх чинити. У відношенні ж заподіяної шкоди - поранення людей і пошкодження автомашини - вина його є необережною. Він не передбачав подібних наслідків, але міг і винен був їх передбачати.

Інший приклад. Начальник складу військової частини сержант З, бажаючи покрити недостачу по іншому складу тієї же частини, де завідуючим був його приятель, передав останньому на період ревізії різне майно, не замислюючись над тим, як і коли буде повернено незаконно передане майно. В результаті в сержанта З. утворилася недостача майна на значну суму. Тут вина сержанта З. відносно незаконних дій - передачі майна - виступає у формі прямого умислу, а відносно наслідків - у формі непрямого умислу, оскільки, як видно з матеріалів справи, він передбачав можливість неповернення з різних причин відданого ним в інший склад майна, свідомо припускав такі наслідки і, отже, припускав утворення недостачі майна по увіреному йому складу.

Можлива вина відносно шкідливих наслідків і у формі прямого умислу.

Наприклад, якщо начальник, зловживаючи владою, з особистих спонукань позбавляє військовослужбовця наданих йому законом прав, то в наявності буде прямий умисел як щодо дій, так і відносно шкідливих наслідків - порушення прав, що охороняються законом, і інтересів військовослужбовця.

При бездіяльності влади вина може виражатися у формі умислу по відношенню до самої бездіяльності.

По відношенню до шкідливих наслідків характерною формою вини є необережність, але не виключається і умисел.

Перевищення влади - це діяння тільки умисне. Винний усвідомлює, що скоює дії, що явно виходять за межі наданих йому законом прав і повноважень. Відповідальність за перевищення влади не може наступити, якщо службова особа сумлінно помиляється і не усвідомлює, що скоювані нею дії виходять за межі її повноважень.

По відношенню до наслідків вина може виражатися як у формі умислу, так і у формі необережності.

При недбалому відношенні до служби вина виражається у формі необережності.

На відміну від зловживання, яке припускає тільки умисне здійснення протиправного діяння і умисел при якому направлений на використання службового становища винного всупереч інтересам військової служби, недбалість передбачає недбале або несумлінне ставлення до виконання службових обов'язків. Винний не передбачав, що в результаті неуважності, поганого виконання ним своїх службових обов'язків можуть наступати суспільно небезпечні наслідки, але повинен був і міг їх передбачати або передбачав, але легковажно розраховував на їх запобігання [1, c. 98].

Для кримінальної відповідальності за військові службові злочини недостатньо встановити, що винний вчинив зловживання владою або службовим становищем, бездіяльність або перевищення влади, а також недбале ставлення до служби. Ці діяння, відповідно до КК розглядаються злочинами, якщо вони вчинені при наявності хоча б однієї з наступних ознак: 1) якщо вони заподіяли істотну шкоду, 2) якщо вони спричинили тяжкі наслідки, 3) якщо вони вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Істотна шкода, про яку говориться в ст. 423-426 КК, може виражатися в нанесенні не будь-якого, а суттєвих збитків інтересам Збройних Сил, державних органів, громадських організацій, а також охоронюваним законом правам і інтересам військовослужбовців і інших громадян. Істотна шкода може характеризуватися такими, наприклад, наслідками, що наступили в результаті злочинних діянь, що розглядаються, як аварія або катастрофа військових машин, недостача, пошкодження або знищення військового майна, спричинення шкоди здоров'ю людей, зрив виконання задачі, поставленої перед підрозділом, частиною. Військовий службовий злочин може привести до ослаблення дисципліни в підрозділі, до порушення правильного матеріально-технічного постачання підрозділу, частини і т. ін.

Згідно примітки до ст. 423 КК істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. У всіх випадках встановлення істотної шкоди відповідальність за неї службової особи може наступити лише при умові, якщо між вчиненим нею порушенням службових обов'язків і заподіяною шкодою є причинний зв'язок [15].

Якщо для визначення ступеня або характеру заподіяної шкоди потрібні спеціальні пізнання, то у справі призначається відповідна експертиза.

2.5. Кваліфіковані склади злочину

Певною особливістю норм, включених у даний розділ, є диференціація умов і меж відповідальності за військові злочини залежно від часу і обставин їх вчинення. Підвищується відповідальність та застосовуються більш суворі заходи покарання за вчинення окремих злочинів в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, на полі бою чи у районі військових дій, із застосуванням зброї, якщо діяння спричинило тяжкі наслідки, групою осіб тощо. Це обумовлено підвищенням ступеню суспільної небезпечності діяння в умовах, коли необхідні максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість усіх військовослужбовців.

Воєнний стан — це особливий