правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень, згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 р. Тобто це період фактичного перебування України у стані війни з іноземною державою. Початком воєнного стану є день і час оголошення стану війни або нападу (агресії) на Україну. Закінченням воєнного стану вважається день і час оголошення про припинення військових дій. Якщо військові дії фактично продовжуються після оголошення про їх припинення, то закінченням воєнного стану слід вважати фактичне закінчення таких дій [17, c. 844].
Бойова обстановка — період знаходження військової частини, підрозділу, окремих військовослужбовців у безпосередньому зіткненні з противником, підготовка чи ведення бою (бойової операції). Бойова обстановка може виникнути як у воєнний, так і в мирний час, наприклад, при відбитті нападу на державний кордон України.
Поле бою — це частина території суші, повітряного або водного простору, на якій відбувається, відбулося або повинно відбутися озброєне зіткнення з противником.
Район воєнних дій включає в себе територію, яка зайнята під час бойових дій військами у межах від переднього краю фронту до розташування тилових підрозділів фронту.
До тяжких наслідків, як правило, належить відносити: зрив заходів щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини, підрозділу, корабля; зрив бойового завдання, операції; знищення або пошкодження бойової та спеціальної техніки; загибель людей; утрата управління військами; заподіяння істотної майнової шкоди та ін.
Водночас ч. 4 ст. 401 КК передбачає, що особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 44 КК із застосуванням до неї заходів, передбачених «Дисциплінарним статутом Збройних Сил України».
Про підстави та порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності див. коментар до ст. 44 КК (порядок застосування до військовослужбовців дисциплінарних заходів визначений у розділі III «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України» від 24 березня 1999 p.).
ВИСНОВОК
Підводячи підсумки викладеного у роботі, необхідно зазначити наступне.
Об'єктом недбалого ставлення до військової служби є встановлений в Збройних Силах України порядок здійснення службових функцій військовими начальниками, всіма військовими службовцями, правильна діяльність органів військового управління, що відповідає інтересам військової служби і забезпечення постійної високої бойової готовності військ. Не всяке порушення службовою особою армії і флоту порядку несення військової служби може утворити склад даного виду злочину. Якщо, наприклад, службова особа вчиняє непокору, самовільне залишення частини або інше діяння, що не є посяганням на нормальну діяльність органів військового управління, на порядок здійснення функцій військових службових осіб, то може йтися не про злочин, передбачений ст. 425 КК, а про правопорушення іншого характеру.
Безпосереднім об'єктом окремих військових службових злочинів може бути особа військовослужбовця, охоронювані законом права і інтереси військовослужбовців або військове майно. В подібних випадках військова службова особа, скоюючи порушення своїх службових обов'язків і наносячи шкоду особі, військовому майну, техніці пошукової частини, тим самим здійснює замах на правильну діяльність органів військового управління, оскільки в їх задачу входить забезпечення прав особи, законності і статутного порядку, збереження частини матеріальних засобів, що знаходяться у розпорядженні військових, і т. ін.
Суб'єктом військового службового злочину може бути військовий начальник або службова особа. По своєму службовому становищу начальниками є військовослужбовці, що посідають певну посаду і мають підлеглих по службі, хоч б тимчасово. При сумісному виконанні служби військовослужбовцями, не підлеглими один одному, коли їх службові відносини не визначені, начальником є старший з них за посадою, а при рівних посадах - старший за військовим званням. Начальниками військовослужбовці можуть бути і по своєму військовому званню.
До службових осіб відносяться також такі військовослужбовці, як санітарний інструктор, писар підрозділу, завідуючий складом військової частини, завідуючий діловодством штабу, і т. ін. З об'єктивної сторони військові службові злочини можуть виражатися як у дії, так і в бездіяльності. В тому і іншому випадках мається на увазі діяння, що є порушенням конкретних прав або обов'язків, порядку здійснення покладених на військову службову особу службових функцій.
Щоб встановити, чи порушені начальником, службовою особою їх службові права або обов'язки, необхідно звертатися до законів, статутів, наказів Міністра оборони, положень, інструкцій, в яких визначені ці права та обов'язки, встановлений порядок діяльності даного органу військового управління.
З суб'єктивної сторони злочин характеризується необережністю. У разі спричинення істотної шкоди необхідно, розрізняти психічне ставлення винного до вчиненої ним дії (бездіяльності) і до шкідливих наслідків, що наступили в результаті цього діяння. Коли діяння вчинено з корисливих мотивів або іншої особистої зацікавленості, необхідною ознакою суб'єктивної сторони є відповідні мотиви і цілі.
Недбалість передбачає недбале або несумлінне ставлення до виконання службових обов'язків. Винний не передбачав, що в результаті неуважності, поганого виконання ним своїх службових обов'язків можуть наступати суспільно небезпечні наслідки, але повинен був і міг їх передбачати або передбачав, але легковажно розраховував на їх запобігання.
Обов’язковою ознакою недбалого ставлення до військової служби є настання істотної шкоди та причинний зв’язок між недбалістю військової службової особи та наслідками у вигляді такої шкоди. Згідно примітки до ст. 423 КК істотною шкодою, якщо вона