Будь-яких особливостей звільнення військовослужбовців від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію або акта про помилування КК не передбачає.

Видами факультативного звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, у тому числі військовослужбовця, є звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з: 1) передачею особи на поруки (ст. 47); 2) зміною обстановки (ст. 48).

Особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 47 КК, якщо: 1) вона вперше вчинила злочин; 2) цей злочин відноситься до злочинів невеликої або середньої тяжкості; 3) після вчинення злочину вона щиро покаялася; 4) існує відповідне клопотання колективу військової частини (установи).

Ст. 48 КК створює підстави для можливого звільнення особи від кримінальної відповідальності за умов, якщо: 1) вона вперше вчинила злочин; 2) цей злочин відноситься до злочинів невеликої або середньої тяжкості; 3) суд визнає, що на час розгляду справи внаслідок зміни обстановки вчинене діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільне небезпечною.

Певну складність викликає питання звільнення військовослужбовців, визнаними непридатними до військової служби, від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки за злочинні ухилення від військової служби.

Питання придатності особи до військової служби та її осудності як передумови вини мають різні критерії, а тому судова практика дає такі варіанти, згідно з якими військовослужбовець на час вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаченого нормами Особливої частини КК, може бути одночасно: а) придатним до військової служби і осудним; б) осудним, але непридатним до військової служби внаслідок захворювання, яке отримано ним під час її проходження (або під час ухилення від неї) і яке не знаходилося в причинному зв’язку з його злочинним ухиленням від служби; в) осудним, але непридатним до військової служби внаслідок захворювання, яке отримано ним під час її проходження і яке знаходилось в причинному зв’язку з його ухиленням від неї; г) осудним, але незаконно призваним внаслідок непридатності до військової служби за станом здоров’я чи за віком

У випадках, коли військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, визнано непридатним до військової служби внаслідок отриманого ним під час її проходження захворювання, а тим більше під час ухилення від неї, він визнається суб’єктом відповідного військового злочину і підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.

Водночас, відповідальність за злочин проти встановленого порядку проходження військової служби особи, яка визнана непридатною для неї, вже само по собі зумовлює необхідність її суворої індивідуалізації. Слід визнати правильною практику, коли до таких осіб, враховуючи передбачені законом підстави, застосовуються правила ст. 48 КК і вони звільняються від відповідальності.

Однак, визнання військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину, непридатним до служби за станом здоров’я, не може в усіх випадках автоматично розглядатися як підстава для його звільнення від відповідальності з підстав, передбачених ст. 48 КК. З урахуванням усіх обставин справи, характеру захворювання та його впливу на формування та реалізацію умислу винного на ухилення від служби така обставина може розглядатися лише як пом’якшуюча покарання (ст. ст. 65 і 66 КК). Тільки тоді, коли поряд з визнанням особи непридатною до військової служби судом встановлені й інші обставини, які в сукупності дають підстави для висновку про втрату діянням або такою особою суспільної небезпечності, суд вправі звільнити її від кримінальної відповідальності з посиланням на ст. 48 КК.

З іншого боку, якщо ухилення від служби непридатної до неї особи зумовлено хворобою, яка отримана під час проходження служби і знаходиться у причинному зв’язку з таким ухиленням (наприклад, особа вимушено залишила місце служби з наміром отримати у зв’язку з хворобою належну медичну допомогу), таке ухилення не породжує юридичної відповідальності. Неможливість виконувати загальні і спеціальні обов’язки військової служби внаслідок захворювання свідчить про відсутність вини особи у вчиненому, тобто відсутній склад злочину, а тому така обставина не може бути підставою для її звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання [42, с.97].

Про правові наслідки призову на військову службу особи, непридатної до військової служби, слід дивитися коментар до ст. ст. 401 і 407.

Підставами для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки винної в ухиленні від служби особи можуть бути й інші обставини, наприклад, виникнення у неї встановленого законом права на відстрочку від призову і на звільнення з військової служби.

Особу, яка вчинила злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки лише за умови, якщо нею було вперше вчинено злочин і цей злочин є невеликої або середньої тяжкості (ч. ч. 2 і 3 ст. 12). Не підлягають звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 48 військовослужбовці, які вчинили злочини, максимальна санкція за які у виді позбавлення волі перевищує п’ять років. Такими є військові злочини, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, а також із застосуванням зброї або групою осіб, або які спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (крім необережного знищення або пошкодження військового майна (ст. 412)) тощо.

Висновки

На підставі вищевикладеного матеріалу можна зробити ряд наступних висновків та узагальнень:

Військовими злочинами визнаються злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження