склад злочину характеризується оціночними ознаками (наприклад, чи є наслідки необережного невиконання наказу начальника тяжкими або чи є предмет таким, що становить підвищену небезпеку для оточення). Якщо ж діяння характеризується як військовий злочин за допомогою абсолютно визначених ознак, в яких відображено його суспільну небезпеку, воно не може визнаватися дисциплінарним проступком. Тому і факт звільнення військовослужбовця (військовозобов’язаного) від кримінальної відповідальності за ст. 44 КК не означає визнання діяння дисциплінарним проступком [33, с.90].
3.1. Особливості застосування до військовослужбовців окремих
положень Загальної частини Кримінального кодексу України
Якщо говорити про проблемні питання кваліфікації військових злочинів слід враховувати особливості застосування до військових злочинів окремих положень Загальної частини Кримінального кодексу України. Так ч. 1 ст. 6 КК містить загальне правило, відповідно до якого усі особи, незалежно від громадянства, які вчинили злочини на території України, підлягають відповідальності за цим Кодексом (принцип територіальності) При цьому в ч.2 і ч.3 містяться певні уточнення щодо загального правила, а в ч.4 – виняток із нього (принцип екстериторіальності).
До складу території України відповідно до законодавства та міжнародних договорів входять суша, внутрішні води, надра в межах кордонів України, повітряний простір над сушею і водним простором, територіальне море, континентальний шельф України.
При застосуванні цієї статті щодо військових злочинів слід мати на увазі, що до складу території України, поряд з такими об’єктами, що знаходяться під її суверенітетом, як невійськові кораблі чи шлюпки, що приписані до портів на території України та ходять під прапором України у відкритому морі, і невійськові повітряні об’єкти, зареєстровані в Україні, які знаходяться у відкритому повітряному просторі, також прирівнюються:
а) військові кораблі (військовий корабель – це судно, яке належить до військових сил певної держави, має зовнішні ознаки, що відрізняють національність судна, знаходиться під командуванням офіцера, який перебуває на службі уряду даної держави, і має екіпаж, підпорядкований регулярній військовій дисципліні) чи шлюпки, що ходять під прапором України, незалежно від того, знаходяться вони у відкритому морі, в територіальних водах іншої держави чи іноземному порту;
б) військові повітряні об’єкти, які знаходяться в будь-якому місці за межами повітряного простору України.
Вчинення особою злочину у межах перелічених територіальних просторів і на територіях перелічених об’єктів є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності саме за КК України, а не за кримінальним законом іншої держави, незалежно від того, чи є вона, наприклад, членом екіпажу корабля або повітряного судна Це стосується і випадків зіткнення або будь-якого іншого навігаційного інциденту із судном у відкритому морі, що тягне кримінальну відповідальність капітана чи іншої особи зі складу команди судна.
Особливий правовий режим мають місця розташування військових частин України на території інших країн. Вони не знаходяться під суверенітетом України. Наша держава лише має права щодо проведення на них окремих видів діяльності. Злочин, вчинений на цих територіях, тягне відповідальність за КК України відповідно до правил, встановлених статтями 7 і 8 Кримінального кодексу України [18].
У зв’язку із застосуванням ч. 4 ст. 6 КК при вирішенні питання про притягнення до відповідальності військовослужбовців слід мати на увазі, що до інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами «не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України», зокрема, відносяться:
а) члени персоналу (згідно зі списком), який виконує обов’язки, пов’язані зі здійсненням спостережних польотів відповідно до Договору про відкрите небо, на весь період з моменту прибуття на територію України і до вибуття з неї та в подальшому – щодо дій, вчинених під час здійснення своїх офіційних функцій; члени вказаного персоналу, які прямують транзитом через територію України, і члени їхніх сімей, якщо вони проживають разом з ними, не є громадянами України і супроводжують зазначених осіб або прямують окремо, щоб приєднатися до них чи повернутися до своєї держави, – у межах, необхідних для забезпечення їхнього проїзду;
б) військовослужбовці, які входять до складу з’єднань та військових частин Чорноморського Флоту Російської Федерації, дислокованих на території України, а також члени їхніх сімей, які є громадянами Росії, якщо злочин вчинено проти Російської Федерації, або проти осіб, які входять до складу військових формувань або членів їхніх сімей-громадян Росії; вказані військовослужбовці, якщо злочин вчинено під час виконання службових обов’язків у місцях дислокації військових формувань;
в) військовослужбовці польської національної складової частини спільного українсько-польського військового миротворчого батальйону, якщо злочин пов’язаний із виконанням службових обов’язків і спрямований виключно проти майна або безпеки Польщі або виключно проти особи або майна іншого члена збройних сил Польщі чи їх цивільного персоналу [40];
г) військовослужбовці інших країн, які є військовополоненими, у разі вчинення ними втечі з полону, спроби такої втечі і співучасті у ній, а так само у разі вчинення злочинів, метою яких було полегшення втечі та які не супроводжувались насильницькими діями проти життя і здоров’я (наприклад, виготовлення та використання підроблених документів, крадіжка без мети збагачення тощо).
Принцип екстериторіальності відповідно до законів та міжнародних договорів України може поширюватися і на інші категорії військовослужбовців.
У ч. 1 ст. 7 і в ст. 8 визначено такі принципи дії кримінального закону у просторі, як принцип громадянства, універсальний і реальний принципи. Відповідно до них:
1) громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, у разі вчинення ними злочину за її межами, підлягають відповідальності за КК України як правило, тобто якщо інше не передбачено відповідними міжнародними